Що таке кохання? Це основа світу, це здатність розуміти й пробачати людину, це енергія яка керує життям, це вміння віддавати й не брати… Кожен із нас відповість на це питання по-своєму, спираючись на свої почуття, на свій досвід, адже конкретного визначення цьому терміну немає. У кожного з нас своє кохання, хтось бачить в цьому піклування й доброту, а хтось прагне зробити людину щасливою. Та чи не є кохання простою звичкою?

Давайте поглянемо як все починається в коханні. Спочатку з’являється так звана іскра (ну без неї ніяк), ми розуміємо, що ця людина нам подобається, пізніше ми намагаємося знайти спільну мову з цією людиною, звичайно без помилок тут не обійтись, адже ми різні і обов’язково хтось один з нас робить щось не так, але якщо ми старанні, намагаємося знайти цю спільну мову то ми досягаємо своєї цілі і здобуваємо щастя, ми володіємо цим, і поки що не зовсім звикли. Ми поводимо себе дивно, зважуємо всі «за» і «проти», в голову лізуть різні думки, залишити все як є, чи може спробувати ще раз з іншими людьми, а потім порівнювати і вибирати краще. Та ми навіть не здогадуємося , що це вже і є та сама звичка, ми вже звикли до людини, якщо бути точнішими – ми почали кохати.

Мені завжди здавалося, що серед усіх звичок, кохання найбільше схоже на звичку палити. Ми починаємо палити зазвичай в підлітковому віці, напевне кожен з нас в наш час спробували і дізнались, що таке тютюновий дим, ми побачили як курять дорослі і нам теж захотілось спробувати. Так само, як і кохання, ми побачили по телевізору, на вулиці або десь іще і вирішили теж спробувати. Ми починаємо курити, спочатку нам здається, що це безглуздо, потім ми боїмося, що це нас уб’є, пізніше ми починаємо розуміти, що робили багато помилок, курили не правильно, так як не знали як поводити себе з сигаретою, як тримати її в руках і навіть, як її викидати.

Рано чи пізно ми звикаємо все більше і більше, і ми куримо все частіше, але бувають такі дні коли палити взагалі не хочеться. Але бувають періоди коли в нас з’являється так звана «ломка», так само і в коханні, ми просто не можемо без цієї людини. Коли в нас забирають те від чого ми залежні, ми не знаємо що робити, нас сіпає від того, що руки вільні, від того, що немає чим зайнятися. Звичайно, така звичка, як паління завжди закінчується погано.

Ми звикаємо і покладаємо надії на все . Наприклад, якщо в нас є машина, ми знаємо, що завтра вранці ми прокинемося, підійдемо до машини і поїдемо в ній на роботу, на цій же машині приїдемо додому, після будемо мити і чистити її в гаражі… Так само ми звикаємо і до людини, ми знаємо, що завтра прокинемося, напишемо цій людині повідомлення, чи зателефонуємо, ввечері з нею підемо гуляти, через тиждень відсвяткуємо разом день народження… Плани вже розписані на довгі дні і тижні. Через деякий час ця звичка стає, як почистити зуби, чи помити посуд.

І все це ми називаємо коханням. Ми звикаємо до людини, нам подобається з нею спілкуватися, нам подобається кохати цю людину, подобається робити щось для неї і отримувати від цього задоволення. І звичайно ж ми звикаємо бути поруч, так жити.

Бувають шкідливі і погані звички. Так само і в коханні, спочатку здається що все добре , а через деякий час розумієш, що від цієї звички стає гірше і як від будь-якої іншої звички просто намагаємося позбутися, викинути з голови, щоб нічого не лишилося в пам’яті.

Але також кохання може бути і хорошою звичкою. Це коли нам добре з цією людиною, у вас з нею добрі і ніжні стосунки, які викликають позитивні емоції, і ми не хочемо позбавлятися цієї звички.

Єдина відмінність кохання від інших звичок – це те, що вона завжди має дві сторони «звикаючих», тобто ми звикаємо і до нас звикають, а основні звички мають одну сторону яка звикає, а іншу, яка лише викликає цю звичку.