Всі мають вдома телевізор, так? І що зазвичай ви робите, коли на екрані бачите те, що вас не цікавить? Нудна реклама, політизовані програми, нецікаві фільми, прогноз погоди. Ми не вагаючись перемикаємо на інший канал, в пошуках справді чогось цікавого. Ось так раніше робила і я, коли потрапляла на трансляцію найвеличніших автоперегонів — «Формули 1». Та й ніби нічого незвичного – дівчина, чим мене може це зацікавити. Але мене більш за все цікавило інше питання – що в цьому цікавого знаходять тисячі, десятки , навіть сотні тисяч людей, які збираються біля екранів телевізорів, які купують квитки на всілякого роду чемпіонати. Навіщо летіти з іншого кінця світу, щоб подивитись як повз тебе з величезною швидкістю промайне автомобіль? Я цього не розуміла.
Осінь. Я дуже люблю цю пору року. Сонячне проміння грайливо віддзеркалюється в краплинах вчорашнього дощу, пташки гуртуються і відлітають туди, де хтось на них чекає. Але іноді буває таке, що ось такі сонячні, яскраві дні змінюються сірими. Коли блакитне небо закривають грізні хмари і з неба починає литись вода. Люблю в такі дні сидіти з чашкою теплого чаю, під ковдрою і дивитись цікаві фільми і слухати спокійну музику.
Ось нещодавно саме такий похмурий день і застав мене зненацька. Через негоду я лишилась вдома. Не знаю чому, але згадала, що нещодавно мій друг розповідав про якогось гонщика. Ніби Формули 1. Він описував його з таким натхненням, що з цікавості я вирішила подивитись хто він такий. На мій подив, я дізналась, що про цю людину навіть є фільм. Ну а що — за вікном непогода, та й мені хотілось зрозуміти нарешті хто вони — ці люди, які ховають свої обличчя за шоломами.
Бразилія, 1960 рік. 23 березня. На світ з’явився хлопчик, якого назвали Аертоном Сенна. Бразилія була бідною країною, але хлопчик ріс у багатій сім’ї, тому для його бажань не було перешкод. Він вирішив стати гонщиком. Свою кар’єру він розпочав з картингів. Мав успіхи у картингу і наступним серйозним кроком був вступ його до Формули. Заради цього він покинув свою країну і переїхав до Європи.
Це був не просто гарний пілот. Вважається, що найскладнішою є гонка в дощ. Ніхто не хоче ризикувати. Адже пілот майже нічого не бачить перед собою. І мчиться з шаленою швидкістю. Але Сенна саме в таких умовах не один раз демонстрував свою перевагу над іншими пілотами. Він здобував неймовірні результати.
Спочатку я думала, що Аертон – просто зіпсований хлопець, якому з дитинства було дозволено все. Але потім я змінила свою думку. Я переплутала зіпсованість з юнацьким запалом. Сенна повністю віддавав себе спорту.
Навіть тоді, в ті далекі часи – 20 років тому, в спорті було багато політики, грошей, розрахунків. Голова ж Сенни була чистою від цього всього. І його цікавила лише перемога. Змагатись чесно, в повну силу і перемогти – ось, що він хотів і за що любили його люди. За його відкритість, простоту і наполегливість.
Коли людина стоїть на п’єдесталі, то вона відчуває радість, за себе, за своїх рідних, за команду. І за народ. Аертон кожного разу, коли виходив на п’єдестал,ніс з собою прапор рідної країни. Він гордився нею. Це здобуло для нього народну любов. Кожен бразилець знав хто такий Сенна і любив його. Аертон відповідав взаємністю і намагався допомагати людям. Але він хотів направити свої сили в одне русло, щоб це справді принесло результати, користь. Він дуже любив дітей і хотів допомагати саме їм.
Як не дивно, але попри титул чемпіона світу, безліч перемог, Сенна ніколи не здобував перемогу в Бразилії. Одного коментатора, який завжди брав інтерв’ю в Аертона запитали «Який старт ви запам’ятали на все життя?». Він відповів «Старт в Бразилії. Ви чули як шумно працює двигун боліда Формули? Цього шуму не чутно через те, що трибуни кричать Оле, оле-оле-оле, вііііваааа, Сеееннааааа! Тисячі людей викрикували це, ніби гімн. Це було неймовірне видовище». Вся гонка проходила при сухій погоді, але коли до фінішу залишалось 10 кіл розпочався дощ. Гонку думали зупинити. Але Сенна фінішував. Це просто не передати словами. Його вибігли зустрічати члени команди. Але пілот навіть не міг встати з боліду самостійно. Він отримав неймовірні перевантаження, але зціпивши зуби він переміг себе і фінішував першим. Коли він отримав кубок, в нього не вистачало сил навіть його підняти. Але його країна, мільйони очей дивилися на нього. І все ж кубок опинився над його головою, після чого ледь не впав, через фізичну виснаженість. Бразилія полюбила свого героя ще більше.
В 94 році Сенна втратив віру в чесні гонки. Те, чим він жив, здавалось руйнувалось зараз. Він став програвати. Вся справа в тому, що ввели технічні норми для машин, щоб всі були рівними. Але Шумахер перемагав Сенну з великим відривом. Цього просто не могло бути. Аертон вважав, що ця команда нечесна на руку. Але викривати він нікого не став. Він продовжував боротись. Хоча і мав болід, технічно гірший. В цьому ж 94 році Сенна загинув. Майже на повній швидкості, на повороті врізався в стіну. Він нічого не міг зробити. Вдача відвернуласьвід гонщика.
Це була велика втрата. В Бразилії люди не могли повірити, що їх героя не стало. Всі плакали,і молоді, і старі. Тіло Аертона відправили на Батьківщину літаком, звідки на пожежній машині його тіло везли на прощання. Попрощатись з кумиром прийшло дуже багато народу. Люди стояли по 6-7 годин у черзі, щоб лише побачити Аертона. Військова авіація Бразилії в небі вималювала букву «С». На похорони також прийшло дуже багато народу.
Ідею допомоги дітям продовжила сестра Сенни – вона відкрила школу, в якій здобули навчання близько 12 мільйонів дітей. Зараз Аертон – національний герой. Повагу до нього дітлахам прививають ще з дитинства…
Такого я не очікувала… Я навіть і подумати не могла, що це за людина. І відтепер я не перемикаю канал, коли потрапляю на Формулу один. Я розумію чого коштує перемога.
