Мораль рабовласницького суспільства на своєму шляху зазнала чимало змін, які вплинули на життя людини – раба, відбувся занепад моралі, що й спричинило появу рабовласницького ладу на територіях держави. Рабовласники в період занепаду моралі, прирівнювались до якихось «паразитів», які існували за рахунок праці іншої людини. На думку заможних людей, раби взагалі не мали право на вільну думку, їхнім життям цілком і повністю володіли люди вищого класу.

Їхнє становище в цей час було досить критичним, так як їх не вважали за людей які мали б повне право на повноцінне життя. Їх досить часто прирівнювали до людей «третього сорту», людей яким не притаманна мораль. Рабовласники ставилися до них як до якоїсь непотрібної речі, з якою можна було робити все що завгодно. А ті в свою чергу боготворили їх, робили все що їм скажуть.

Навіть більше, аби доказати свою вірністю. Хоча й були такі раби, які ненавиділи своїх рабовласників, та не маючи іншого вибору служили їм. Перебуваючи в рабстві, людям досить важко здобути якісь позитивні моральні якості. Ставиться й питання, як це взагалі можливо зробити, коли інша людина, можна сказати рівна в правах принижує твою гідність. Цим самим не дає можливість розвивати моральні якості, які б дуже гарно підкреслювали їхню особливість.

Та нажаль в ті часи було досить важко розвивати в собі моральні якості, а ті хто намагався це зробити отримували по заслугам. Взагалі будь – який прояв власної гідності прирівнювалися до неповаги самого господаря, і за це їх могли досить жорстоко покарати.

Різні історичні джерела розглядали стосунки рабовласника і раба. Це зовсім різні за соціальним статусом люди, в яких немає подібності в маральному розумінні. Формування якихось високих моральний почуттів та якостей відбувалися лише під час бунту, які створювали раби на час протесту рабовласницького ладу.

Рівень морального розвитку у вільних людей був досить високим, про що й не скажеш про раба. Аристотель у своїй роботі писав, що вільна людина володіє позитивними якостями. В свою ж чергу він ще писав, що в рабовласницькому суспільстві груба фізична робота не шанувалася, та на думку Аристотеля, будь – яка праця є уже певним мистецтвом, що дає можливість формувати моральні якості прекрасного.

Про рабовласницьку мораль, також писав Ніцше. На його думку мораль рабів була сформована ще в часи античної філософії. Тобто, на його думку, ця мораль була досить складною та суперечливою в порівнянні з іншими.

Доба рабовласницького суспільства відкидала на задній план всі моральні якості людини, що й спричинило до її занепаду загалом. Дана доба порушила всі позитивні моральні стосунки та відносини в суспільстві. Які довгий період не могли встановитися на той позитивний рівень, що був прослідкований до занепаду морально – общинного ладу.

Проблему моральної регуляції епохи «рабовласницького світу», описували в своїх роботах поет Гесіод. Він писав що саме занепад морального буття й спричинило до певної моральної деградації, яке проявлялося в панівному стані та певній розпусті, яке проявлялося в поганому ставленні до людей нищого класу. В різних країнах по різному відбувався занепад моральної концепції.

В країнах Древнього Риму до рабів ставилися жорстоко, їх тримали постійно в стресі, могли принижувати їхню гідність. Були й такі випадки що рабовласники насаджували рабам культ «бога», тобто вони старалися возвеличували себе у всіх розуміння. Вони насаджували таким людям покору до них, як раніше було зазначено, прирівнювали до якихось істот, які не здатні самостійно висловлювати свою думку і право на вільне існування. Це ставлення до людей можна також прирівнювати до періоду позбавлення волі саморозвитку людей, до певного пригнічення розвитку моралі. Тобто, із цього можна зробити такі висновки, що при таких жахливих умовах мораль, розвиватися аж ніяк не могла.

В Афінах більш складними були стосунки з рабами, так як, наприклад, вільні люди мали більшу можливість до вдосконалення моральних показників. А раби таких можливостей взагалі не мали.

Мораль Давньої Греції була досить різноманітною. Наприклад, за часів правління Соломона, який відмінив рабство, і цим самим дав можливість свідомо розпоряджатися своїм життям. Це й сприяло до морального розвитку суспільства. Скасування в Афінах рабовласницького ладу привело до розвитку моралі. За часів правління Соломона, життя людей покращилося.

У Давній Спарті більша частина населення була рабами. Спартанців характеризувало більш жорстокіше правління. Слабких вони принижували, з раннього віку дітей навчали презирству до праці. Для них не було характерним працювати.

Рабовласницький період досить суттєво вплинув на розвиток людей та й суспільства загалом. Мораль, як головна чеснота, на ті часи розвивалася досить цікаво та різноманітно. Вона могла проявлятися у сильних волею людей, а так як їм було дуже важко це зробити, за рахунок ущемлення прав.

За розглядами Ніцше, рабовласницька мораль, яка виникала в цю епоху може бути тільки рабською мораллю. Тобто її створили самі раби, і вона є їхньою – рабською. До таких припущень дійшов Ніцше.

Отже, аналізуючи мораль рабовласницької епохи можна зробити такі висновки, що самі ж моральні норми розвивалися своєрідно та з ускладненнями.