Кожна людина індивідуальна по своїй натурі та поведінкою ми всі відрізняємось. Відповідно і мораль у кожного своя. На превеликий жаль, у сучасному суспільстві часто зустрічаються ті, у кого її немає і це вважається цілком прийнятним. Для таких людей має сенс лише правова регуляція. Але ті, хто має духовні цінності та принципи, звичайно, вдаються до моральної регуляції і це здійснюють несвідомо. Адже будь-яка модель поведінки, яка спочатку зароджується та формується під впливом багатьох факторів з плином часу стає автоматизованим процесом.

Суспільство, в якому б не існувало правової регуляції, було б приречене на загибель апріорі. Адже якби всі поводили себе як хотіли, керуючись лише власними поглядами, то дуже скоро наступив би хаос. Правова регуляція – це певний спосіб обмеження дій людини з метою покращення умов існування суспільства в цілому. На простому прикладі особисто я розумію потребу існування правової регуляції.

Всі прагнуть справедливості та рівності між собою, але життя – то річ несправедлива. Багато хто намагається це змінити, вдаючись до не зовсім законних дій. Наприклад, кожного крадія можна виправдати, зрозуміти та пробачити. У цьому випадку дуже просто зрозуміти, чим керується злодій і що саме змушує його так чинити: безвихідь, потрібні гроші для близьких і неможливість іншим шляхом реалізувати свої фізіологічні потреби. У нормальної людини одразу прокинеться співчуття.

У випадку з правовою регуляцією відкидаються будь-які «виправдальні» заходи, адже є певні правила і якщо ти хочеш нормально жити та працювати в такому суспільстві, то повинен дотримуватись всіх вимог та законів.

Я вважаю, що завжди потрібно розуміти, яку ти відповідальність несеш за ті чи інші слова і особливо вчинки. Прості життєві істини дуже часто рятують людину від жахливого кінця, адже людина, яка вірить у Бога чи просто живе, притримуючись усіх християнських норм поведінки, ніколи не потрапить у ситуацію, у якій вона буде вимушена нести відповідальність за погані вчинки. Особистість, що обмежує свою життєдіяльність лише правовими нормами особисто для мене вузьколоба та не розвинена. Я вважаю, що без духовних внутрішніх настанов та моралі у індивіда не має майбутнього.

З іншого боку, що поганого у тому, якщо людина живе за законами? Вона є повноправним членом суспільства і типовим законослухняним громадянином із адекватною соціальною позицією та цілком раціональною поведінкою. Все начебто добре, але справа в тому, що цього недостатньо для становлення цілісної особистості. Є багато речей у людській природі, які не можуть регулюватися правовими механізмами, бо вони є суто особистісними, проявами його внутрішнього духовного світу. Цим самим моральна регуляція й відрізняється від правової.

Завдяки набутій нашими предками історичній спадщині за довгі століття моральні устрої здійснили безпосередній вплив на формування цілісної системи правових норм суспільства, а саме позиціонування морально-естетичного засобу самовдосконалення, що був невід’ємним фактором у набутті перших і головних засад правової системи. Усі люди так чи інакше рухаються до цієї мети – хтось швидко, а хтось повільно, але які б не склались обставини – вона має правову та моральну регуляцію, як дві форми суспільної свідомості.

На моєму життєвому шляху часто зустрічались люди, які живуть у дисгармонії із собою. Вони не можуть віднайти душевний спокій, тому що в них немає чіткої позиції, принципів, моральних настанов, тощо. У такому випадку, мені здається, проблема в розумінні та чіткому усвідомленні механізму взаємозв’язку правової та моральної регуляції. Людина, що хоче жити у гармонії із собою повинна працювати над своєю позицією і не вдаватись до крайнощів. Наприклад, не допускати ситуацій, у якій їй доводилося б обирати між тим, що повинна як громадянин(суспільна відповідальність за окремі проступки) та тим, що вона повинна як людина, індивідуальність.

Це досить важке завдання для кожної людини. Дуже багато тиску на собі відчуває той, хто усвідомлює залежність від стереотипів, задаючи собі питання «чому я так себе поводжу?» або «навіщо». Зазвичай, коли людина значну частину свого життя знаходилась під тиском близького оточення, окремої малої соціальної групи чи просто застарілих поглядів вона починає змінюватись, йдучи в розріз із собою в минулому. Частина тих чи інших вподобань, поглядів, типових вчинків зникають — і тоді з’являється нова моральна регуляція, модель поведінки.

Хочу наголосити на тому, що на сьогоднішній день також існує проблема незнання багатьох нормативно-правових актів, законів, нововведень і багато людей не мають відповідної правової регуляції. Це, звичайно, не звільняє їх від відповідальності перед законом. Сумний стан речей, бо їх задовольняє таке життя.

Морально відповідально людина із позитивною енергетикою, благородними вчинками, гарною репутацією, порядна також може зіштовхнутись із проблемами, що стосуються суто законодавства. Це неможлива контролювати, адже, на превеликий жаль, не усе залежить від нас.

Максимально потрібно намагатись навчатись лише доброму та правильному від нащадків, не піддаючись впливу поганих настроїв у суспільстві, але все одно виношувати власну позицію, свіжий погляд на ті чи інші речі, намагатись бути неупередженим та відкритим. Звичайно, добре бути законослухняним громадянином та порядним членом суспільства. Але ще важливіше – бути Людиною.

Замислюючись, я впала у глибокі роздуми, моделюючи різні ситуації, згадуючи багато прикладів із власного життя, життя друзів і знайомих, видатні твори відомих письменників та філософів. Але моя позиція як громадянина та людини залишилася незмінною. Мені здається, що це найкраща чеснота і які б не були закони, на мою моральну регуляцію та ставлення до людей це не вплине.

Хочу додати, що безсумнівно я надзвичайно поважаю тих, хто за своїм призначенням покликаний слідкувати за вагами Феміди, завжди такі раціональні, непохитні голоси закону. Але мені дуже важко уявити, як такі люди відкидають геть людський фактор та не дозволяють емоціям собою оволодівати. Вони дуже чітко розмежовують дані поняття, чому я б охоче повчилась у них.