Родоплемінна мораль формувалася на простих емоційних і чуттєвих образах. Вона носила переважно конкретний характер і не мала абстрактних понять. Моральність будувалася на поклонінні перед культом фізичної сили, авторитетом старійшин. У більш пізні періоди починають складатися поняття і норми.
Величезне значення при вихованні молодого покоління надавалося наслідуванню. Кращі традиції і досвід племені передавався, таким чином, молодому поколінню. Моральний досвід, накопичений в племені, передавався через міфи, оповіді і пісні. Вони навчали нормам поведінки, вихваляли якості, значущі для племені і засуджували ті, з якими боролося суспільство.
Причинами виникнення моралі стало те, що людина виділилася з тваринного світу, між людьми того періоду виникли суспільні відносини, адже первісна людина могла вижити лише в родоплемінній громаді. Для того, щоб продуктивно працювати і спільно проживати, не приносячи іншим незручностей, потрібно було дотримуватися загальних правил поведінки.
Родоплемінна громада мала загальні правила, закони і звичаї і була побудована на принципі самоврядування. Людина, яка жила в первісному суспільстві підпорядковувалася колективній моральності і не вважала себе окремою особистістю. Родоплемінна громада вимагала від окремих її членів об’єднувати свої зусилля під час тої чи іншої роботи, взаєморозуміння і взаємодопомоги в будь-яких ситуаціях, обмеження біологічних інстинктів, які могли заважати іншим членам громади. Виконання цих заборон одночасно було і моральною, і соціальною вимогою.
Під час вивчення розвитку моралі родоплемінного суспільства особливу увагу слід звернути на табу. В родоплемінній громаді заборони мали жорсткий характер і мали зв’язок з таємними і забороненими знаннями. Існувало чотири групи заборон. Перша група табу відносилася до родинно-шлюбних стосунків – був заборонений шлюб між близькими родичами. Друга група врегульовувала ставлення до чужинців, тому що від чужих, незнайомих людей завжди можна було очікувати якихось злих, непередбачуваних дій.
За допомогою третьої групи табу в родоплемінному суспільстві врегульовували ставлення до померлих: заборонялося говорити погано про небіжчиків, таким чином вони боялися викликати померлих назад, в світ живих. Але на противагу цьому померлого проводжали в потойбічний світ з усіма почестями, забезпечували усім необхідним для життя в іншому світі: одягом, їжею, зброєю і знаряддями праці, навіть тваринами. До четвертої групи заборон відносилися табу, які були пов’язані з іжею і напоями, в яких можна простежити зародки сучасних правил етикету.
В первісному суспільстві вимоги моралі були обов’язковими для виконання, закріплювалися у традиціях, звичаях і правилах, а також виражали суспільні інтереси (інтереси окремих людей не враховувалися). Для передачі моральних понять, правил і традицій наступним поколінням використовувалися спеціальні обряди, ритуали і колективна праця.
Моральній оцінці удостоювалися також явища природи.
Добро і зло не виділяється конкретно для людей, а розглядається лише в загальному контексті природи. «Добрий звір» дозволив убити себе на полюванні, нагодував членів роду.
Моральні критерії родоплемінного суспільства були зорієнтовані на зовнішній світ. Людина розглядалася тільки як частина колективу, самосвідомість і самооцінка ще не набули розвитку. Люди не вміли відрізняти вчинок людини від його мотивів, карали людину, навіть якщо поганий вчинок був здійснений ненавмисно. Первісна людина одухотворяла сили природи, рослин і тварин і поширювала на них моральні вимоги. Взаємовідносини у громаді мали деякі особливості, до яких можна віднести: моральну рівність всіх членів громади, особисті і колективні інтереси були рівними, громада задавала певні стереотипи поведінки, що майже не давало можливості порушувати моральні норми.
Моральні категорії поширювалися тільки на представників конкретного роду і племені. Чужі для племені люди не потрапляли під родову систему цінностей. Поняття «свої» і «чужі» — це один із основних принципів тлумачення моральних цінностей в часи родоплемінного суспільства. «Свої» — це джерело добра, надійності, захищеності і взаємодопомоги, а «чужі» — це небезпека, загроза, зло. Закони для кожної з цих груп людей сприймалися по-різному, тому що одними те чи інше явище сприймалося позитивно, а іншими – негативно.
Спочатку правила і закони захищали тільки вузьке коло своїх на противагу «чужим» Пізніше, з розвитком культури коло «своїх» розширюється. Первісна людина вирішувала проблему «чужих» за допомогою різноманітних заборон і шлюбу. Універсальним засобом вирішення різноманітних проблем і забезпечення рівноваги в світі стає кровна помста, яка пізніше витісняється таліоном.
Згідно з марксистською системою, мораль походить від колективної праці, вона створила людину і була джерелом всього людського. Саме завдяки моральній регуляції узгоджувалася трудова діяльність первісних людей. Але в той час окрема людина не мала індивідуальної свободи вибору, а дії, які вона виконувала, були тільки в інтересах племені. Саме тому свідомість, яка зародилася в індивідів дещо пізніше, посприяла виникненню моралі, і відіграла велику роль у творенні тієї ж свідомості.
