Насильство існувало у всі віки, і наш час також не стало винятком. Незважаючи на всі методи морального вдосконалення людини ХХ століття, велика кількість вчених називають ХХ століття — століттям тоталітаризму. На початку третього тисячоліття продовжують залишатися самими актуальними питання війни і миру.

Етика не насильства – це використання таких принципів і методів рішення проблем і конфліктів, що не включають в себе застосування насильства над конкретно особистістю, або над групою людей.

Етика не насильства це певний спосіб життя, відповідно до якого людина живе, будує свої плани, втілює мрії, будує відносини з іншими людьми, які її оточують. Сучасне життя людини дуже щільно переплітається з насильством. Адже в сучасному світі кожна друга людина – огрубівша душею, для якої її принципи і бажання понад усе. Тому часто слабшій людині доводиться поступатись своїми ідеалами, бажаннями, діями комусь іншому, тому, хто здатний до насильства.

Дуже часто кожен з нас чує слова «правий той, хто сильніший». Я погоджуюсь з цим висловом, але лише в тому випадку, якщо сила застосовувалась не у вигляді насильства. Сила – це гарна якість людини, це добро, це благо, але в тому випадку, коли вона не переростає в насильство, бо то вже інша справа. Також хочеться згадати не лише про фізичну силу, а й про силу духу.

Людина, яка володіє сильним духом, постійно знаходиться в стані душевної рівноваги, живе мудро та осмислено. Її життя переповнено щастям, гармонією, достатком та радістю. Коли в людини недостатньо душевної, нервової сили, то вона переповнена злістю, ненавистю, агресією, невпевненістю в своїх силах, людина не здатна протистояти якимось певним негараздам, неузгодженостям в своєму житті і тоді, в допомогу собі, людина бере насильство.

Насильство – це дія, яка примушує людину робити щось всупереч своїй волі, всупереч своїм принципам та ідеалам. Як на мене, то насильство – це гріх, це приниження своєї гідності, це те, що вбиває в людині людину. Бажання володіти і насолоджуватись призводить до того, що людина вистачає всі хороші якості і не може терпіти, якщо щось йде не так, як їй хотілося б, або вона не отримує того, чого хоче; це і викликає в людині спалахи гніву, агресії, що і призводить до насильницької поведінки.

Хочу навести приклад етики не насильства в Індії: Ганді – нестримний борець за незалежність Індії, він мріяв знайти волю для людей мирними шляхами. Махатма Ганді – буддистський релігійний діяч, який очолив боротьбу за визволення народів Індії від колоніального рабства. Головним для Ганді був принцип не насильства, що допускає дві форми боротьби: не співробітництво і цивільна непокора. Він перший, хто визначив головні принципи етики не насильства.

Принципи етики не насильства:

Це свідома позиція певної людини, коли вона не відходить від боротьби, а протистоїть іншій конфліктуючій стороні, використовуючи власну волю і логіку мислення, не піддаючись агресії іншої людини;
Повне неприйняття зла, але не носіїв цього зла;

Відхід від насильства передбачає надзвичайну мужність особистості. До цього потрібно готуватись і вчитись цьому, етика не насильства – це талант, який даний кожному, лише потрібно його відкрити.
При розмові з конфліктуючою стороною повинна бути повага один до одного, жодних образ і принижень.

Головна мета етики не насильства – це змусити конфліктуючу сторону по іншому оцінити свою позицію, поведінку, дії, слова і почати мислити в іншому напрямку, який не потребує агресії, злості, насильства.

Мета не насильства – це досягнення перемоги над супротивником або ворогом, але без агресії, злості, ненависті, несправедливості. Ненасильство встановлює владу любові, чесності, поваги, правди та справедливості.

Ненасильство показує боротьбу за знищення несправедливості на рівні совісті. Воно відмовляється діяти в ситуації несправедливості і придушення гідності і прав людини, не насилля не підкоряється несправедливим порядкам і законам. Ненасильство унеможливлює функціонування несправедливої системи, не руйнуючи життя людей і не знищуючи матеріальні людські цінності.

Не можу не згадати про одну спірну річ в країні Сходу – Індії: це народження дівчинки, тут воно розглядається як страшне нещастя. Сто років тому абсолютно відкрито практикувалося вбивство новонародженої дівчинки, і, скоріш за все, має місце і тепер; перш за все, у вищої касти – в брахманів. Таким чином, індуська особа жіночого роду, вже з народження, з самого початку появи на світ, є зневажена і всіма ненависна.

Навіть зрідка можна зустріти жіночі імена такі як Ші-ші, що означає тьху-тьху, а також Гхірна – ганебна. Коли чоловіку що-небудь дуже не подобається, то йому дозволяється бити дружину стільки, скільки влізе, в той час як жінка вважає це абсолютно природним. Було б дивно, якби її чоловік обійшовся з нею лагідно, адже вона, по суті, його служниця.

На мою думку – це один з найганебніших насильницьких вчинків людини. Адже життя — воно дається Богом, і ніхто не вправі забирати його, ні в якому разі, навіть якщо це всупереч чиїмось законам і принципам. Насильство чоловіка над жінкою – недопустиме! Звичайно на теперішній час в цій країні немає таких суворих принципів і законів, але, як на мене, позбутися від зла повністю, неможливо.

Ненасильство — це не абстрактна норма, яку залишається лише втілювати в справу, це не стан, який кимось колись буде досягнуто. Воно, по-перше, являє собою ненасильницьку боротьбу, що керується силою любові і правди проти зла і несправедливості; за очищення у власній душі, за виправлення відносин у мікро- і макросвіту. По-друге, ненасильство не відрізає, не відтинає, а саме виправляє та корегує людські дефекти, маючи досить сили, щоб протистояти страшним силам зла, разом з тим, маючи тверезе усвідомлення того, що це протистояння не одноразовий акт, це протистояння вічне, воно взагалі не знає кінця.

Ненасильство – це мужність людини, це її гордість, це її спосіб життя у цьому прекрасному і, нажаль, недосконалому світові.