Педагогічна професія — найдавніша, і вона виникла на початку розвитку та зародження суспільства. Хотілося б з початку з?ясувати хто такий педагог та які він виконує функції в навчанні та вихованні дітей. Взагалі, педагог це дуже важлива та почесна професія. Згодом, така наука як педагогіка почала розвиватися та розділятися на галузі: корекційну педагогіку та педагогіку.

Корекційна педагогіка займається вивченням, навчанням та вихованням осіб з певними освітніми та психофізіологічними порушеннями. Педагогіка займається розробкою загальних принципів навчання. Корекційна педагогіка має таку структуру як: тифлопедагогіка, корекційна педагогіка, логопедія, сурдопедагогіка. Я от навчаюся на тифлопедагога та хочу від себе розповісти про цю цікаво професію та про вимоги, ризик та деякі етичні проблеми з якими стикається тифлопедагог у своїй діяльності.

Тифлопедагог — це педагог, що працює з категорією слабозорих та сліпих дітей, а також здійснює корекційно — виховну роботу з цією категорією дітей. На даний час кафедра тифлопедагогіки є єдиною в Україні. У 21ст. до тифлопедагога висувають низку вимог серед яких порядність, доброта,високий рівень інтелекту та особистісних якостей, а також прагнення допомогти категорії людей з якою працюєш.

Тифлопедагог в своїй роботі зіштовхується з ризиком та різними етичними проблемами. Так, як ми тифлопедагоги працюємо з людьми, що мають порушення зору, то ми можемо зіткнутися з агресією наших клієнтів. Деякі люди з порушеннями зору дуже настороженого відносяться до людей, що мають нормальний зір, ігнорують їх, не хочуть спілкуватися. . Так, як професія педагога відноситься да стесогенних та дуже емоційно напружених професій, то вона кожного дня ризикує і зіштовхується з певними неприємними стресовимим ситуаціями, що гнесуть ризик для її здоров*я.

У діяльності тифлопедагога поряд з загальними факторами ризику( до них можна віднести: нервове та емоційне напруження, інформаційне перевантаження, виснаження на емоційному рівні), що сильно впливають на педагогічну діяльність стоять й специфічні (постійне голосове навантаження, перевантаження при роботі з документацією, напруження зорового аналізатора, втома, порушення режиму праці, а також можливий дефіцит часу на особисті речі та сім’ю).

Також як майбутній кваліфікований тифлопедагог, може ще від себе додати такий вузькогалузеву категорію факторів ризику, як:

1. Агресія з боку осіб з порушеннями зору.
2. Люди з певними порушеннями зору можуть неадекватно сприямати допомогу, яка спрямована на корекцію їх фізичного дефекту.
3. Несприймання батьками вас, як кваліфікованого кореційного педагога.
4. Ризик, також полягає в нанесенні школи дитини під час залучення її певної педагогічної дії.
5. Травмування дитини, на уроках соціально – побутового орієнтування,уроках особстої гігієни, фізичного виховання та праці.
Тому педагогу тяжче встановлювати контакт з такими людьми та проводити обстеження чи навчання.

Тифлопедагог в своїй роботі стикається з масою етичних проблем, а саме з такими найпоширенішими як:

1. Етична проблема відповідальності за клієнта. Тифлопедагог бере на себе повну відповідальність за корекцію та навчання свого клієнта.
2. Така важлива етична проблема, як взяття додаткової за свою роботу.
3. Спокуса влади. Усвідомлення тифлопедагогом залежності свого клієнта від нього, і на цьому фоні може бути завищена самооцінка та зверхність педагога.
4. Проблема надмірного експериментування. Проявляється в постійній гонитві тифлопедагога за новими методами та прийомами роботи з людьми, що мають освітні потреби, відсутність системності в корекційній спрямованості занять, що проводить тифлопедагог.
5. Спокуса використання клієнта, як піддослідного для проведення різних методик, що не мають між собою спільної колекційної цілі.
6. Бажання розповісти колегам про складність порушень в розвитку свого клієнта, та історію його хвороби.
7. Знехтування особистісними переживаннями клієнта, ставлячи на перший план власні інтереси.

Виходячи з переліку цих найчастіше виникаючих етичних проблем, можна додати ще те, що етичних проблем може бути й більше, а може й зовсім не траплятися при взаємодії з дитиною чи людиною, що мають деякі порушення зору. Все що залежить насамперед від тифлопедагога, він його комунікативних вмінь, що мають бути спрямовані на встановлення безпосереднього контакту та довіри людини до педагога, для подальшої вдалої співпраці.

Все ж таки не залежно від того чи ми тифлопедагоги, чи судопедагогочи чи логопеди, нас всих об’єднує велике слово педагог. Педагог, повинен бути хорошим педагогом, приносити задоволення дітям.