Що таке щастя? Як ми можемо відповісти на це питання? Багато віків людство міркувало над цим запитанням. Науковці розглядають щастя яке стан повноцінного комфорту, радості, спокою…Кожна людина описує цей стан по різному. Для когось щастя-це престижна робота, для когось, щастя-це здорова і повноцінна сім’я. Тобто кожна людина сама для себе вирішує що таке щастя. Ми ж спробуємо “потрапити” в період античності і дізнатися що значило щастя для того періоду і як в той час етика розглядала проблеми щастя?
Немає сумнівів що найвиразніший представник античної етики був а і залишається Аристотель. Він був першим хто відкрив на загальний розгляд проблеми свободи, моралі, проблеми щастя. Тож як Аристотель виокремлював щастя і які проблеми він вбачав у ньому? Зазначимо що Аристотель вказував на те що щастя є! Але для кожного воно цілком різне.
У кожного існує своє уявлення про щастя. І кожний розглядає його для себе по своєму. В цьому і випливає перша проблема. Людина чітко визначила для себе значення щастя, і воно є для неї “офіційною версією”. Але на горизонті може з’явитися інша людина яка цілком спростовує таку версію значення щастя що відкрила для себе перша людина. Тут і загострюється конфлікт. Кожен відстоює свою версію в якій він впевнений і іноді конфлікт може бути настільки загостреним та масштабним що виходить за всі межі здорового глузду. Тоді для кожного учасника конфлікту первинна суть суперечки забувається, і вже не є важливим те що було раніше, те що було головним для людини на початку, тобто питання, “що для тебе є щастя”? Це була перша проблема щастя що розглядалась в античній етиці.
Друга проблема полягала в тому, що люди перетворюють щастя на сенс життя хоч такого бути не може. Поняття “щастя” і “сенс життя” являються суміжними але не є ідентичними. Зазначимо, що сенс життя є так званим “пунктом” звідки бере початок ціль існування людини. Над сенсом життя кожна особистість думає протягом всього свого існування. Відповідь на питання “що таке сенс життя” людина знаходить вже тоді вона може впевнено “стояти на ногах”. Тоді коли людина знайшла своє місце в суспільстві і відчуває що там де вона зараз знаходиться комфортно і є моментом коли досягнемо сенсу життя. Але щастя являється допоміжним важелем для відкриття сенсу життя і ніяк не синонімом для останнього. Тож не слід плутати ці два поняття між собою, слід продовжувати відкривати для себе суть щастя і звичайно йти до “кінцевого пункту призначення”- сенсу життя!
Таку постановку проблеми щастя розглядав не тільки Аристотель, його думку розділяли й інші філософи та етики того часу. Таким представником можна вважати також і Платона . Він розділяв погляди Аристотеля і зазначав що тільки мудра людина може бути щасливою. Платон вказує на те що щастя повинно йти не тільки від однієї особистості а й від багатьох, тобто від суспільства. Він розглядав щастя таким що не кожна людина може його осягнути. Як вже зазначалось вище Платон виділив щастя як таке поняття що може бути досягнуто лише мудрою людиною. Також потрібно згадати про те що Платон не виділяв такого поняття як індивідуальність, у нього є лише поняття суспільство. Можливо в цьому полягає ще одна проблема щастя що розглядалася в античній етиці.
Що ще можна сказати про проблеми щастя в античній етиці? Багато філософів розглядали цю проблему. Деякі думки з приводу цього питання збігалися деякі розходилися. І не можна сказати що всі ці думки були конкретними і правильними, деякі з них були зовсім незрозумілими. Звичайно це може здатися незрозумілим через різницю в часі. Зараз, в сучасному світі ми цілком по іншому дивимось на всі проблеми. Я маю на увазі що ми розглядаємо все з нового, сучасного, більш широкого погляду.
В античності звичайно все було по іншому. Можливо через брак досвіду а також через необхідність кожного дня вирішувати інші, нові ще но розкриті питання, проблеми щастя в античній етиці з’ являлися і не завжди були розкриті та вирішені. Ми не можемо сказати що на той час було мало вчених, філософів та знавців етики. Навпаки кожен день з’являлися нові, досвідчені, розумні фахівці які розробили багато різних і цікавих теорій з різних питань і питань щастя також. І тут знову постає нова проблема з питання що таке “щастя”? Вона полягає в тому ще не тільки звичайна людина може не розділяти думку іншої людини з приводу щастя для себе.
Виявляється що і самі вчені так само можуть не розділяти думку один одного. На той час проблема щастя являлась однією з найголовніших проблем якщо не була центральною. Можна вважати що через наміри розкрити цю проблему, через прагнення допомогти кожному хто потребував їхньої допомоги, вчені забували про те що вони повинні бути не лише “першопрохідниками” в цій справі а й повинен довести її до кінця, зробити її точної, і розкрити всі питання, дати конкретні відповіді з приводу цієї проблеми-проблеми щастя.
Тож, все те що було розглянуто вище і були основними проблемами щастя які розглядалися в античній етиці.
Підсумовуючи наше питання потрібно ще зазначити що незважаючи на те що пройшло дуже багато віків з часів античності, незважаючи на те що проблема щастя розглядалася не один раз, думки які були розглянуті в стародавній античності були і залишаються найавторитетнішими з приводу розгляду проблеми щастя.
