Багато імен видатних вчених пов’язано із закладом Києво-Могилянської академії. В різних галузях науки, як викладачі, так і їх учні, які досягли не малих висот завдяки своїм талановитим вчителям, та стали наряду з ними, заслуживши звання вчених. Чимало з них були філософами свого часу і зробили свій внесок в загальну філософську думку, яка була важлива на той час, та пройшовши через століття дійшла до нас. Саме в Києво-Могилянській академії було заснування та становлення філософської науки нашої країни. А діяльність вчених закладу вплинула на формування етики, як самостійної науки.
Етика, як і всі науки, бере всій початок від філософії, тому деякі вчення тісно пов’язані між собою. Етика розглядає багато питань. Такі як: сенс життя людини, щастя, почуття, добро і зло, матеріальний світ або духовний, мораль, поведінка людини. На все це кожен вчений, як і кожна мисляча людина має свої думки. Розглянемо етичні погляди деяких вчених Києво-Могилянської академії.
Інокентій Гізель – ректор і професор Києво-Могилянської академії. На його думку головним був принцип справедливості, що стосується всього. Ставлення влади до свого народу, гуманності людей у відносинах, поважне, а отже і справедливе відношення до кожного. І. Гізель був архімандритом Києво-Печерської Лаври, тому його вчення тісно пов’язане з релігією. Він вважав не справедливе, погане ставлення людей один до одного — гріхом, тому що всі ми рівні перед Богом і ніхто не має на це права.
Феофан Прокопович – викладач етики у Києво-Могилянській академії. Вважав сенсом людського буття – діяльність. Людина живе, поки вона працює. За допомогою своєї роботи можна реалізуватися, як особистість, досягти бажаного результату і як винагорода мати можливість задовольняти свої матеріальні потреби. Людина діє коли чогось бажає.
Георгій Кониський — його думка ґрунтується на визначенні волі, як визначаючого фактору. Який моральний вчинок обирає для себе людина. Важливо те, що у неї є свобода цього вибору. А що вона для себе обирає залежить від її виховання. Необхідним є зв’язок волі і розуму, а головне гармонія між цими двома поняттями. Бажання, думки корегуються волею і на цій основі люди роблять вибір, який зробити вчинок та несуть за це відповідальність. Обираючи собі мету всього життя, чи на один день, у кожного є багато шляхів для досягнення, її можна здобути за допомогою чесної праці, з докладанням зусиль, не зраджуючи своїм принципам, або обманом та аморальною поведінкою. Важливим є самовдосконалення людини, постійного самоконтролю над своєю поведінкою. Намагатися виховувати в собі етичне ставлення до всього, до всіх, хто її оточує. Бути стриманою, уважною, вихованою. Постійно розвиватись і позбавлятись недоліків свого виховання, бо ідеальних людей не існує. На все це впливає розум і воля. розум є невід’ємною, найважливішою умовою для буття людини. Щоб зуміти набути знання та вміти їх правильно використати в житті на благо собі, і звісно, мати можливість бути корисною для оточуючих. Воля — веде до мети; мета – досягається дією; результат діяльності – це благо, яке отримує людина. Все що є бажане для людини – це являється благом.
Але благо є не тільки матеріальною стороною питання. Це може бути стан здоров’я, важливі духовні бажання, щастя. Кожна ціль людини, може здійснитись, маючи нестримне бажання, розумний підхід, до здійснення своєї мрії, та велику волю.
Григорій Сковорода – один з найвидатніших мислителів, філософів і, вчених нашої країни. Одне з вчень Г.Сковороди було співвідношення матеріального і духовного. Матерія – є зовнішнім, що постійно змінюється, вона може зникнути, в той час як духовне – внутрішнє є вічним. Від духовності людини залежить її моральна поведінка. Щастя є світом внутрішнього, душевного простору людини. Пізнаючи саму себе людина досягає гармонії, що являється обов’язковою умовою щастя. Це поняття індивідуальне, головне вчасно, чітко зрозуміти кожній людини, що для неї є щастя. Вміти жити і відчувати його як можна частіше. Важливою частиною щасливої людини є добре серце.
Не щасна людина частіше перебуває в поганому настрої, в неї «важко» на серці, бо вона заходиться в постійному обдумуванні свого життя. В неї виникає постійне питання: чому вона не щасна…? Людина знаходиться в постійному очікуванні щастя, що воно ось-ось з’явиться. У зв’язку з цим вона може відчувати незадоволення, бути злою на себе, або звинувачувати все навкруги у в своїх бідах. Та в житті все пов’язано. Що ми випромінюємо в цей світ – це і отримаємо, все нам повертається. Якщо людина налаштовує себе на негатив, то його і отримує. Такі люди частіше відчувають таке відчуття як заздрість. Воно забирає багато енергії яку потрібно спрямовувати на корисні справи, завдяки яким людина може обрести благо для себе. Щаслива людина не відчуває заздрощі, вона вміє радіти успіхам, чи добрим справам інших людей. Людина випромінює добро і намагається робити все так, щоб люди, які її оточують, теж були щасливими.
Етичні погляди вчених вплинули на становлення моральної поведінки людини, вони збереглися і досі, як ідеал, але під впливом часу, зазнали певних змін. Вони призивали людей діяти в гармонії із природою, всесвітом, настановами Бога. Етика – є невід’ємною частиною життя людини, вона має місце в особистому житті, в професійній сфері, де кожен притримується посадових етичних норм. В міжособистісних стосунках, бо людина розвивається в соціумі.
Без етики життя людства не можливе!
