Взагалі сам термін (“утилітаризм” ) належить англ. філософу Дж. С. Миллю. Він написав морально філософський твір, який мав назву “Утилітаризм” в 1863 році. Коли Джон обґрунтував та обдумав основні тези , розвинені вчителем Джеремі Бентамом 1748-1832 рр.

Утилітаризм (від латів. utilitas — користь) та означає теорію користі, думку, засновану на користі.

Джемі Бентам запропонував у класичному утилітаризмі моральну теорію. Етика спирається на антропологію. Саме по Бентаму, страждання і задоволення — це суть основних природних принципів людського життя. Але взагалі формулювання принципу «користі» не залежить від Бентаму. Вона тягнеться повз усе 18 століття починаючи ще з Хатченсона, і трапляється в Д. Прістлі. Але саме принципове значення теорії моралі надав саме Бентам. Він розглядав її не лише як пояснювальний і описовий принцип моральності, а й як основний етико- нормативний початок: як однин з головних критеріїв оцінки дій, він і задає принцип корисності.

Поєднання користі та чесноти впливає на повне формулювання принципу «корисності» в основі моралі, Бентам зазіхав на стійкі (сильні) стереотипи моральної свідомості людини і етики. (Користь) –це чудова ( прекрасна)ступінь задоволення., а добро – це чудова ступінь користі. Взагалі користь – це йде як узагальнююче поняття , але перевірити чи є взагалі якась дія людини та моральна міра уряду. Вона є корисною та доброю ми справді можемо, лише досліджувати , якою мірою воно сприяло для підвищенню кількості та забезпечення якості задоволення людей.

Я вважаю, що почуття корисності (користі) є дуже важливим, як для себе так і для ін. людей ( близьких, родичів, друзів тощо). А саме не розуміння,нечутливість до чужого горя та егоїзм та , зневага ї гідності стали на сьогодні нормою суспільних відносин. І тому,сьогодні важливого значення набуває виховання саме моральної особистості.

Дослідження проблеми, ( почуття корисності ) для ін., а саме в підлітках зумовлена в необхідності подолання суперечностей між:

1) Потребами суспільства у морально- вихованій особистості.
2) Педагог повинен усвідомлювати і виховувати у дітей почуття корисності та користі для себе та інших.
3) Почуття корисності (кориті) для іншого, в школярів середніх класів і недостатністю їх використання у практичній роботі загальноосвітніх навчальних закладах.

Ще з дитинства треба прививати дитині корисність (Прибрати в квартирі, допомогти бабусі, сходити до магазину тощо). Тому саме від нас залежить вихованість, ввічливість, користь, культура молодого покоління від якого залежатиме наше майбутнє, але не потрібно забувати про те, що дитині за той чи інший поступок треба віддячити (дати цукерку, по дякувати, можливо купити щось, чого вона давно хотіла). Саме діти в підлітковому віці вміють співчувати та бачити горе, нещастя ін. людей , підліток прагне допомогти тій чи іншій людині, яка потребує допомоги і саме в цьому виражається користь.

У структуру почуття корисності входить:

1) Співпереживання
2) Готовність стати на позицію (сторону) іншого (вона формується на основі повного розуміння ситуації)
3) Хороше ставлення та піклування до людей (хороше ставлення,відносини до людини, які спрямовані на допомогу іншим людям.
4) Потрібність поступатися своїми інтересами, допомога та служіння іншому ( поступатися своїми потребами, потребам іншому).

Підлітки піклуються про оточуючих та їм допомагають не з власного бажання, та тільки тоді, коли їх попросять , їхні переживання, які пов’язані з емоціями не відчувають в собі досить сили, яка спокукає їх до допомоги у зв’язку із несистематичним здійсненням безкорисливих вчинків.

З цього можна зробити висновок, що ми повинні багато часу приділяти вихованню своїх дітей. Навчити їх співпереживати, допомагати , не ображати інших, поважати людей старшого та похилого віку, допомогти, якщо потрібно. Дітей треба виховувати ще з малку, тому що в нашому сучасному світі дуже багато жорстокості, по телевізору, на улиці і діти бачать це все і вчаться цьому, якщо батьки не займаються вихованням своєї дитини.

Треба залучати дітей до праці ще з самого малку та вчити культури, моральності, норм і правил поведінки. Також корисність буває: 1. пряма, 2. повна, 3. непряма.
1) Пряма – це коли благо впливає на життя людини
2) Непряма – це коли благо не впливає на життя людини та на її добробуд , але при цьому виготовляються товари, які мають пряму корисність.
3) Повна корисність – це сукупність прямої та непрямої користі.

Взагалі користь може приносити будь-що( їжа, порада, задоволення власних потреб тощо ). Треба вчити дітей вживати корисну для здоров’я їжу, тому що , якщо вони будуть вживати шкідливу їжу таку як ( сухарики, мівіну, чіпси і.т.д.), то вони будуть серйозно хворіти і це дітям треба пояснювати, вчити цьому. Батьки повинні вчити своїх дітей приносити користь собі та людям.

Якщо вчити прислухатися до порад, то користь буде виражатися в тому що, діти знатимуть, як поступити в тій чи іншій ситуації, як розв’язати свою проблему. Надалі вони зможуть допомагати власними порадами своїм близьким, чи допомагати розв’язувати проблеми чи складні життєві ситуації. Задовільнивши свої власні потреби дитина отримує задоволення, впевненість у собі,підвищення самооцінки і це в дитині задовольняє потребу у своєму визнанні. Дитина та доросла людина має відчувати свою корисність як вдома, так і на роботі, і звичайно в якійсь компанії та з друзями.

Якщо ж людина не буде відчувати свою корисність будь – де, то в неї почнеться заниження самооцінки, відчуття непотрібності, ця людина не буде впевнена в своїх силах, уникатиме спілкування, закриватиметься в собі, ставатиме скритною. Я вважаю, що коли людина не відчуває, що вона приносить певну користь , то їй потрібна допомога зі сторони друзів, сім’ї та самих дорогих та близьких людей, вони повинні це якось показати, розказати, що ця людина приносить користь, що в ній є потреба просто поговорити з нею, можливо звернуться по допомогу до спеціаліста (психолога).

У суспільстві, люди піклуються тільки про свої інтереси, при цьому максимально намагаються заощаджувати або скористатися плодами чужих праць. Тому необхідно гармонійно взаємодіяти у суспільстві з користю для себе і оточуючих. Однією з найважливіших цінностей у людини – це її сім’я. Саме в сім’ї людина знаходить підтримку і взаємодію й розуміння. Якщо в сім’ї кожен з батьків не будуть приносити користь, то починаються конфлікти , не порозуміння між собою і в результаті це може призвести до розлучення. А ще людина може приносити користь для природи (наприклад для лісу).

Людина повинна не забруднюювати навколишнє середовище, прибирати за собою, садити дерева, робити кормушки для пташок, посадити дерева. Це такі елементарні речі, що якщо кожна людина буде совісною і буде дотримуватись чистоти після себе, то середовище буде наваго чистіше і екологічнішею і заходячи в ліс потім не будеш натикатися на кіпи бруду, а буде все чисто і буде дуже приємно знаходитися там. А отім ліс буде приносити користь, ліс годує людей ягоди, гриби, м’ясо. Головний обов’язок людини та суспільства – дбайливе ставлення до природи, збереження рослин і тварин.

Людина прагне та хоче бути корисною для суспільства, але для цього людині треба володіти чудовим розвитком, тільки для того, щоб суспільство побачило в ній користь для себе. Для того, щоб бути корисною для суспільства, людині треба прикласти багато зусиль в саморозвитку. Тому що кожен шукає в людині якусь вигоду для себе.