Походження моралі має свою історію її походження. Прийнято вважати, що виникла вона в епоху матріархату. В цю епоху люди приручили тварин, розвивали навики вирощування рослин ( землеробства ), пізнали магію, навчилися малювати наскальні розписи. Трохи згодом виникли такі поняття як звичай, приписи.
Виникла та розвивалась мораль у первісних родинах ( родах ), у відносинах між чоловіком та жінкою; дітьми та батьками; відносини з однолітками та старшим поколінням. Звичайно ж найбільшим авторитетом у первісному суспільстві були люди похилого віку ( старійшини ), які створювали різноманітні правила поведінки у тодішньому суспільстві. Але це вже було в епоху патріархату. На думку всіх людей, у первісному суспільстві взагалі не було поняття моралі як такої. Вважається, що вони жили за « тваринними інстинктами » і просто не вміли і не знали як себе модна правильно вести.
Вчені кажуть, що у людей того часу поняття моралі виникло тоді, коли в них з*явилася свідомість, тобто коли вони почали осмислювати свої дії, вчинки і аналізувати їх, аби зрозуміти їх правильність.
Також у патріархаті виникло поняття сімейних цінностей, тобто вірність, любов та щирість у стосунках.
Далі мораль розвивалась в епоху середньовіччя. Цей період був не найкращим для розвитку моральних цінностей, адже диктувала правила моралі тільки церква, а відомо, що вона завжди, у всі часи «підпорядковувалась» владі.
Так і християнські походи, напевно, не мають ніякого відношення до моралі, адже доносилась нам віра важко, через кровопролитні бої, так звані походи, які несли « мир ».
Найголовнішою людиною, яка створювала норми моралі був Папа Римський, та найголовнішою книгою, яка вчила людей того часу ( та навіть і в наш час ) є Біблія. Це універсальна книга, яка розповідає про саму віру, її значення, розтлумачення та пояснення правильності у поводженні людини у різних сферах діяльності від народження до гідної старості та смерті.
Християнська віра дуже довго не могла викорінитися у наш слов’янський народ. Адже до того у нашому суспільстві довгий час була язичницька віра, яка мала зовсім інші моральні цінності. На мою думку, саме християнство є обліком та взірцем моралі. Адже тільки християнство несе в собі усі найкращі моральні цінності.
Після епохи середньовіччя була епоха відродження, яка також мала свої плюси та мінуси в плані моралі та етики поведінки. Саме в цій епосі процвітало свавілля та розпуста, які набували небачених розмірів в усіх країнах Європи. Історичні джерела запевняють, що навіть священики мали власні м*ясні лавки, публічні будинки та позашлюбних дітей ( дітей мали навіть монахи, які взагалі повинні дотримуватися целібату).
Також змін зазнала і політична сфера, яка прямим чином ігнорувала моральні цінності. Нікколо Макіавеллі назвав цей феномен – макеавіллізм. Та не все було так погано в епоху Відродження. Саме в цей час з’явилося поняття про права людини, права на її свободу, та свободу вибору, адже кожна людина в праві сама визначати свої правила. Також наука стала вільною від церкви ( релігійних обмежень ).
Також надзвичайно цікава епоха буржуазного суспільства. У ній мораль орієнтувалася на багатство, лицемірство, зростання морального занепаду .
Суспільство того часу постійно бажало наживитися, стати багатшими з інших своїх знайомих «інтелігентів». Вони вважали, що багатство було найвищою мірою та метою їхнього життя та саме багатство надавало їм моральну значущість у суспільстві. Виникло багато підприємств, які давали великі прибутки своїм власникам, які потім могли підвищувати свій «рейтинг» у шкалі моральності та етики. Розвивалася мораль буржуазного суспільства у нерозривному зв’язку з політикою, культурою, мистецтвом та релігією.
Та найцікавішим є мораль сучасного суспільства, бо вона дуже різноманітна, а в деяких сферах людської діяльності взагалі відсутня. Занепад духовності та моралі відбувся ще у двадцятому столітті, коли на перший план вийшли економічні, політичні та ідеологічні проблеми. Моральність та етика стали не найголовнішими у житті людей. Головним стало: матеріальна забезпеченість, достаток, робота, яка приносила б стабільний дохід. Також надзвичайно погано вплинули на суспільство дві світові війни, голодомор, який признаний у всьому суспільстві як геноцид українського народу.
В усіх епохах були свої проблеми у моральній стороні, але такого не правильного розуміння етики та моралі як у нашій ері, — не було ні в одній. Суспільство морально деградує, процвітає зловживання алкоголем, наркоманія, проституція. Та найголовніше питання: де ця вся аморальність у нас береться? Над цим питанням думають провідні вчені, соціологи та приходять до думки, що це можуть бути засоби масової інформації: телевізори, які постійно диктують аморальну поведінку; комп’ютери, які цілодобово несуть в собі негатив; газети, які майже завжди пишуть «перекручену» інформацію.
У повсякденному, складному сучасному швидкому ритмі життя більшість людей не може стримувати своїх негативних емоцій і «викидує» їх на інших людей – це також може називатися аморальністю. Єдине, що може змінити наше суспільство – це мале підростаюче покоління, але для цього ми, старші повинні самі вести себе належно, а не так як все суспільство. Змінити бодай щось можна лише тоді, коли кожен замислиться над власною поведінкою, почне змінювати себе сам. Тоді можна буде і виховувати діток у новому моральному соціумі.
