В першу чергу, доцільно розглянути поняття «доброчесність» та «порок». Дати визначення «кардинальним» і «богословським» чеснотам. Визначити їх місце у житті людини, розглянути форми, в яких вони виступають.
Перед людиною завжди постає питання, як поводити себе, про що говорити, як діяти. До правильної відповіді приведуть ознаки характеру людини, які охарактеризують людину найбільш повно та правильно. Людиною завжди діють почуття та якості, які є або позитивними, або негативними – це є доброчесність або порок. Саме вони визначають направленість дій та підсумок поставлених питань.
Перш за все, доброчесність і порок – це своєрідні форми моралі, які проявляються на рівні особистості людини, її моральні якості, та показники, які вказують на характер людини. Люди за своєю суттю осягають ці дві ознаки:і доброчесність, і порочність. Там де є чесноти, там завжди є порок. Абсолютно моральної людини, без пороку не існує. Наскільки б не була людина чесною, завжди є невеличка «сторона зла».
Доброчесність і порок, іншими словами, чесноти і вади дають характеристику людини, ґрунтуються на її моральних принципах. Бо багато залежить саме від моралі, від того, що в людині закладено, які якості присутні в більшій мірі. Доброчесність включає в себе почуття гідності людини, вплив на її збереження. В цілому, це залежить від самої людини, її адекватного відношення до себе, оточуючих, адекватність та правильність в оцінці власних можливостей та бажань. Людські чесноти диктують, який шлях вибрати, як поводити себе, як ставитись до людей, як показати себе, як гідно поводитись перед іншими.
Порок — протилежний доброчесності та чесноті, він є антонімом тих якостей, які вважають основними, позитивними. Кожна чеснота завжди має один або кілька протилежних пороки. Наприклад: чеснота-це справедливість, пороком в цьому випадку є жалість, неадекватна оцінка того, що відбувається.
Кожна з чеснот залежить від людини, її відношення до того,що відбувається. Саме від людини залежить де і як, як саме себе поводити, до чого звертатись, до пороку або чесноти, коли постають важливі питання і рішення. В багатьох випадках все залежить від мети, обставин, подій — саме вони вказують людині, яку сторону обрати, поступити за совістю, показати найкращі свої сторони, або навпаки «перейти на сторону зла», «пройтися по головам».
Прийнято розрізняти «богословські» та «кардинальні» чесноти, ці поняття є усталеними, відомими багатьом. Вони не змінюють свого поняття, але мають рівень свого розуміння.
До «кардинальних» чеснот , іншими словами головних, відносять справедливість, мудрість, мужність, поміркованість. Вони за своїми ознаками дають опис характеру людини, її готовність до вирішення важливих питань, які потребують розміреності рішень, обґрунтованості дій. Кардинальні чесноти відповідають за мораль, моральні принципи людини, в решті решт, за совість. «Кардинальні» чесноти є стержнем людини, вони спонукають до обміркованих, обдуманих дій. Ці чесноти є розумними, приводять до успіху в поставленій меті.
До «богословських» можна віднести більш духовні чесноти, це є: віра, надія, любов. Чому духовні? На мій погляд, вони відповідають духовному, внутрішньому стану людини. Люди звертаються до них у самий важкий момент свого життя, коли постають питання «життя» або «смерті». Ці чесноти є орієнтиром людини у цьому світі. Віра посідає одне з значних місць, вона направляє людину у намаганнях досягнути поставленої мети. Звісно гарантом досягнення вона не є, але саме існування віри закладено в нашому пізнанні.
Віра дає нам надію, на звершення наших досягнень, які спонукають нас розвиватися, добиватися розвитку, саморозвитку, удосконалювати свої вміння, знання, навички. Надія, саме вона залишається з людиною на одинці,коли не вистачає сил боротися, коли не має змоги доказувати свою правоту. Надія не покидає нас у важку хвилину, коли ми або близькі люди потребують допомоги. Надія спонукає до рішучих дій, дій, які змінюють все життя.
Любов. Для кожного любов має своє значення. З одного боку, це світлі, чисті почуття, які заставляють людину змінюватись, вдосконалюватись, роблять її щасливою, добавляють яскравіших кольорів у життя. З іншого заставляє людину страждати, робити необдумані дії, заводить людину в кут, з якого завжди є вихід. Любов по-справжньому змінює, але в яку сторону приводять ці зміни, до пороку чи чеснот залежить від людини. Віра, надія, любов, пов’язані між собою, їх неможливо розірвати. Існують тільки завдяки одна одній. Вони допомагають полегшити існування, розширюють рамки життя людей. Де є віра, там присутні і надія, і любов.
Всі люди різні, кожний має і вкладає своє поняття в поставлене питання. Все залежить від того, що кожна людина має на увазі, коли чує про вади чи пороки, що саме вона знає та відчуває. Всі люди мають різний характер, виховання, моральні принципи, для кожного характерним є свій рівень розвитку, звісно, я кий людина дає собі сама, або дозволяє собі його досягти. Все є індивідуальним, а саме розуміння поняття «доброчесність», «порок», чи «кардинальні» та «богословські» чесноти.
