Етична категорія — справедливість, це без заперечення одна з найважливіших категорій етики.

Справедливість — це найвища чеснота, і мало хто на неї здатний, і здатний адекватно, оскільки ця категорія підкорюється політиці подвійних стандартів. Деякі філософи, вважають що справедливість це найвища чеснота, на якій і тримається наше буття.

Справедливість, притаманна кожному і має велике значення, в повсякденному житті, оскільки саме вона відображає наше ставлення, як вищих моральних істот, до навколишнього світу, та взаємодії з ним. Ця категорія спрямовується на рівність між людьми, оскільки тільки внаслідок поваги до інших членів суспільства, можна підтримувати порядок в хаосі, тому що моральні закони постійно порушуються, і для врівноваження ситуації в суспільстві і застосовуться справедливість.

Платон говорив, що справедливість – це найвища чеснота, яка характеризується поміркованістю і мудрістю та породжує однодушність і дружбу у громадян протилежних статей.

Справедливість загалом являє собою властивість людини, як морального суб’єкту у її ставленні до подібних собі. Правова справедливість є категорично-безумовним моральним обов’язком влади — вищим від будь-яких її намірів та устремлінь.

Справедливість, як соціально-політична і морально-правова категорія, досить цікава. Вона характеризує відповідність участі осіб, як в одиничному випадку так і в масштабному у житті суспільства, а також соціальним станом, між правами й обов’язками людей, їх вчинками, заслугами людей та їхнім значенням в суспільстві.

Взагалі, слово «справедливість» — сприймається у всіх по різному, і тому всі ми існуємо в різних сферах життя і для кожної людини це слово сприймається індивідуально. Бути справедливим, означає бути таким як і всі – дотримуватися всіх норм і обов’язків зазначених владою. Бути справедливим прирівнюється до слова гуманність майже у більшості своїх проявів.

Чим більше ти вихований, тим більше ти задумуєшся про те наскільки правильно (справедливо чи гуманно) ти чиниш.

Головною задачею справедливості є протистояння несправедливості, в всіх її проявах та формах. Справедливість спирається на закони, які вибудовуються в тому чи іншому суспільстві, і взалежноті від часу та місця, вона діє по різному. Наприклад якщо в деяких західних племенах Африканського континенту, буде справедливо вбити людину, що вбила твого родича, то в Європейських реаліях це буде тяжким злочином і особа понесе за нього сурове покарання. Ця різниця виникає із за різних щаблів розвитку суспільства, та моральності його в цілому.

Хотілося б зазначити, що справедливість різна не тільки в різних народів, а і в різних індивідуумів. Кожна особа в силу свого виховання визначає різні межі справедливості та її критерії, тому однозначно вважати, що собою являє справедливість, не можна, оскільки в кожного вона різна, і вона може змінюватися в залежності від розвитку свідомості особи та самопізнанню. Але зрозуміло одне, що головною митою справедливості є, урівння всих людей перед законом, та нормалізуванню співвідношення між двома чи більше людьмей та під час їхньої взаємодії.

З цього випливає що бути справедливим це – дотримуватися закону, поважати права інших людей, виконувати свої обов’зки, та використовувати свої права, не перешкоджати здійснення прав інших осіб, та поважати інших. Це звичайно не забороняє мати свою точку зору, але прислуховуватися до думки інших і находити спільний консенсус. Бути справедливим — це також означає чинити так як ти хочеш, але щоб твої дії приносили не тільки тобі користь але і іншим.

Справедливість найвища етична категорія, тому що її мета полягає в всесвітньо загальній гармонії та все порозумінню. Вона відображає співвідношення зовнішнього та внутрішнього, оскільки ми не можемо осягнути себе, лише через інших, тому коли ми в взаємодії з іншими людьми, ми тільки тоді можемо побачити наший рівень справедливості, тому що в більшості випадків справедливість є підсвідома, а все підсвідоме ми можемо пізнати як відображення в інших людях, тому що ми не бачимо в людях нічого такого чого немає в нас самих.

Хочеться зазначити, що в деяких випадках справедливість набуває кретерій подвійних стандартів, коли правило «Чини так, як ти хочеш щоб чинили з тобою» перестає діяти, і ми чинимо так як нам зручніше, не зважаючи на інших людей, в цьому разі це не є зовсім справедливість в своєму первинному вигляді, оскільки як ми раніше визначили, справедливість — це категорія, на меті якої стоїть рівність між всіма людьми, та побудова гармонії та взаємоповаги в суспільстві.

Справедливість, на мою думку, це рівноправ’я можливостей індивідів у соціумі. Не скажу, що вона постановляє всі моральні цінності у людей, але вона є найбільш виразним засобом зрівняти права всього суспільства.

Отже, як підсумок етична категорія справедливість, є однією з найважливіших чеснот людини, і мало хто здатний по справжньому бути справедливим, справедливо чинити і мислити, до цього потрібно іти, і ти довго , але все таки справедливість це основоположна частини етики, оскільки вона і є тим рушійним механізмом суспільства, що відокремлює нас від тварин, і змушує дотримуватися норм моралі та закону в сучасних реаліях.