У сучасному суспільстві де будь-яка діяльність спирається на принципи гуманізму, людяності і моральних чеснот, виникає необхідність у створенні певних правил та норм, які будуть керувати та регулювати поведінку людей. Необхідність цих вимог не оминула і професійну етику.
Однією з найбільш суперечливих та від цього не менш потрібних, є професія журналіста. Основним завданням якого є достовірне подання інформації народу. Етика журналіста поєднує в собі засади загальної етики і журналістикознавства. Одночасно з цим вона доповнюється за допомогою суміжних гуманітарних наук, таких як психологія, логіка, соціологія та ін.
В 1983 році, у Празі, на спеціально організованій зустрічі міжнародних журналістських організацій були визначенні «Міжнародні принципи журналістської етики«. Згідно з ними, журналіст повинен надавати тільки перевірену інформацію, чесно та правдиво її поширювати. Також від них вимагається реалізовувати право людини на безпроблемне отримання інформації і вільне висловлювання думок.
Навколо журналістської етики виникають запеклі дискусії. Одні відкидають її зовсім стверджуючи, що вона «взагалі відсутня у цій брудній справі». Інші навпаки вважають її невід’ємним атрибутом професійної діяльності. Так що ж таке журналістська етика?
Журналістська етика представляє собою не окрему збірку правил чи вимог, не закріпленні на папері закони.
Перш за все, це внутрішнє переконання людини яка займається зазначено справою, її розуміння того що є дозволенним, а що ні. Журналіст – це людина якій належить велика сила, сила слова. До основних правил професії відносять : не вчити жити, боятися шаблонів, постійно займатися самоосвітою, розподіляти факти і коментарі, тримати під прицілом владу і опозицію. Журналісти несуть значну відповідальність перед народом, адже відповідно до своєї професійної діяльності звертають увагу людей до проблем їхнього буття та сьогодення, надають інформацію про діяльність або бездіяльність окремих осіб.
Свідому діяльність журналіста обумовлює певна система ціннісних орієнтацій його як особистості, це проявляється в ідеологічних та політичних поглядах, дотриманні загальновідомих норм етики. Універсальні етичні вимоги допомагають зайняти певну позицію, донести свою думку або бачення подій та дати їм оцінку.
Неабияку роль на формування і утвердження етики журналіста становить реакція соціуму на його матеріали, їх висвітлення і своєрідність викладу. Аудиторія доволі критично відноситься до даної професії. Вважаючи її скоріше шкідливою, ніж потрібною. Дуже часто ми чуємо невдоволення зі сторони суспільства діями та аморальною поведінкою журналіста. На кшталт, переважна кількість журналістів безвідповідальні, брехливі, їх дії ведуть до моральної кризи і створюють проблеми у вихованні підростаючого покоління та ін.
Не можна не зазначити, що інколи самі журналісти провокують маси до таких зауважень. Вони мусять зважувати на те, що за помилки відповідають власним добрим ім’ям та авторитетом професії. Довіра аудиторії має для журналіста першочергове значення.
У 2002 році на 10-му з’їзді Національної спілки журналістів було прийнято і закріплено Етичний кодекс українського журналіста. Розроблявся він відповідно до Конституції України, Загальної декларації прав людини та ін. і містить в собі 11 статей. В них зазначається, що журналіст повинен оперативно надавати перевірену інформацію, повинен уникати недомовок та особливо брехні. Зобов’язує його бути об`єктивним та коректним, відповідальним у своїй справі.
Професія журналіста вимагає постійного контакту з людьми у різноманітних ситуаціях та умовах. Не можна зловживати довірливістю людей, зокрема тих хто знаходиться у ситуації не усвідомлення наслідків своїх висловлювань. Повідомляючи інформацію про катастрофи, злочини або нещасні випадки, журналіст має співчувати і співпереживати постраждалим. Особливий підхід у викладі інформації про самогубство, не варто описувати його детально і вказувати прізвище загиблого.
Журналіст повинен знати міру і не потурати нездоровому інтересу до сенсацій. Обережно потрібно ставитися до захисту особистого життя звичайних пересічних людей. Публічні особи обрали для себе життя під прицілом фотокамер, тому повинні бути готові до значної уваги на своє життя або роду діяльності. На противагу, прості люди які за збігом обставин повинні були опинитися в центрі уваги журналіста, заслуговують більше делікатного й тактовного відношення. Неприпустимо розпалювати ворожнечу на основі релігійного, національно, расового та соціального фактів.
Бувають випадки коли перед журналістом стоїть вибір: життя або сенсаційний репортаж. Проста людина не роздумуючи обрала би життя, та спосіб мислення журналіста відрізняється від нашого. Вони ризикують заради повідомлення сенсації в прямому ефірі (без прикрас і редагування).
Прикладом таких журналістів можуть бути герої фільму «Із Багдаду в прямому ефірі» Міка Джексона. У фільмі зображується ситуація того , як журналісти американського телеканалу опиняються у столиці Іраку на порозі війни в Затоці. Журналісти каналу CNN, на відмінну від своїх конкурентів, не побоялися відправитися та залишитися у Багдаді і зняти репортаж того, що там коїлося. Вони не були героями: не рятували людей, не намагалися змінити хід історії. Журналісти виконували свою роботу — повідомляли глядачам телеканалу достовірну інформацію. І тут складно оцінювати правильність їх вибору.
Якщо порівняти професію журналіста з лицарською справою, між ними можна знайти багато спільного. Лицарі беззаперечно дотримувалися «Лицарського кодексу честі» в якому наголошувалась важливість моральних чеснот, правдивість, чесність та порядність. Беззаперечне служіння королю, а у випадку з журналістом – це донесення інформації народу. Зброєю лицаря є його меч, а журналіста – слово. Воно як відомо може бути страшнішим від будь-якої зброї. Саме тому журналіст повинен бути обережним у своїй роботі, тому що навіть найменша недомовка може мати непередбачувані наслідки.
