У сучасній педагогічній науці вагоме місце приділяють моральному вихованню. Даною основою морального виховання є етика. Це наука, про природу і структуру розвитку моральних норм і принципів, а також — це взаємовідносини між людьми у житті. Я хочу визначити проблеми різного морального виховання і міжнародні відносини. Розпочну з того, що таке мораль, які функції виконує, що таке моральність і її роль у житті людини.
Мораль – це система ідей, принципів, які регулюють взаємовідносини між людьми. У житті людини вона виконує такі функції як: виховну, пізнавальну, світоглядну, оцінювальну тощо. Виховна функція: засвоюючи мораль, на мою думку людина стає вихованою, культурною і встановлює певну систему моральних норм, звичаїв, звичок і зразків поведінки. Пізнавальна функція: особливістю цієї функції є поєднання, нормативного, інформаційного і ціннісного відображення дійсності.
Світоглядна функція: завдяки ній відбувається становлення особистості з конкретними моральними переконаннями. Оцінювальна функція: пов’язана безпосередньо з пізнавальною. Особливості, якості, моральні наміри, відносини і вчинки належать до предмету оцінки. Всі ці моральні функції між собою тісно взаємопов’язані, вони допомагають нам швидко ставати частиною соціального оточення в яке ми потрапляємо. Життєву позицію визначають принципи і норми моралі.
Вона у житті людини відіграє велику роль – в науці, політиці, побуті, а найголовніше на мою думку у сім’ї. Синонім до слова моральність є поняття «мораль». Отже, якщо мораль – це певна форма свідомості, то моральність я думаю, це внутрішній світ конкретної особистості. В моральному вихованні потрібно прагнути до чогось доброго, до краси, до правди. Аналіз різних підходів до проблеми морального виховання дозволяє зробити висновок, що особистість має право на існування й одночасно перебуває доповненням для іншої. Питанням міжкультурних відносин, визначається прагненням до цілого бачення моральності, сформульованого поєднання різнопланових підходів щодо моральних норм і принципів нашої нації.
Мораль – це культура спілкування між людьми, яку можна вважати важливою частиною нашого життя. Завдяки культурному спілкуванні ми всебічно розвиваємось, розуміємо певні культурні особливості і традиції інших народів, поважаємо їхні звичаї. Спілкування – це невід’ємна частина існування людини, джерело її життєдіяльності, умова формування як особистості, так і суспільства в цілому. Людина взагалі не може існувати без спілкування, тому що потреба у ньому є однією з найбільших потреб у житті. В умовах спілкування відбувається комунікативний процес, виникає передача певної інформації між людьми і лише згодом виникає порозуміння. У процесі обміну інформації, людина певним чином завжди прагне впливати на свого партнера і сама піддається цьому впливу.
Важливою вимогою нашого часу є розуміння, освоєння і прийняття іншої національної культури. А вагомим аспектом національної культури є толерантність, як умова спілкування. Толерантність – це культура добрих вчинків і манер. Толерантна людина – це особистість, якій притаманні моральні, духовні якості і цінності. Проблема толерантності на перший план виступає в соціальних та міжетнічних відносинах. Вона є нормою культурної поведінки в суспільстві. Олександр Довженко зазначав, що: «…людина повинна бути Людиною…». Звісно ж цей вислів кожна людина трактує по-своєму, але головну думку зрозуміє кожен з нас.
Ми повинні задумуватися над своїм ставленням до людей, вміти поважати один одного і в скрутну годину вміти правильно підтримати. Кожна людина має свою думку, але ми повинні вміти прислуховуватись і поважати думку інших. Я вважаю, толерантність потрібно розвивати ще з раннього дитинства, тому батьки ще з народження виховують любов до рідного краю, до рідного слова, до Батьківщини. Сім’я, займає дуже важливе значення у вихованні дітей, тому батьки не повинні нав’язувати силою виховання, а лише можуть показуючи приклад на собі. Хочу зазначити, що сім’я в якій важливою умовою є спілкування – толерантна.
Розвиток дитини починається з найрідніших для неї людей – з батьків, потім продовжують вчителі, які певною мірою замінюють батьків, саме школа нам дає ті необхідні знання, які супроводжують кожного протягом життя. Тому батьки повинні виховувати дітей в довірі та любові. Класні години, екскурсії, виховні бесіди, вся активна громадська діяльність, яка була в школі, згуртовує учнів у колектив, а як відомо колектив робить нас добрішими, він знищує той егоїзм, який так заважає нам бути вихованими людьми. Хочу сказати, що колектив виховує щирі, теплі особливості спілкування, сповнені поваги та любові один до одного, які необхідно передавати своїм нащадкам.
