Засновник вчення про ноосферу Володимир Вернадський, автор праць «Етика», «Декілька слів про ноосферу» та «Філософські думки натураліста» вважає етику наукою про те,як необхідно себе поводити в тих чи інших життєвих ситуаціях. Я погоджуюся з позицією вченого,адже саме етика дає нам знання про різні суспільні норми поведінки,про моральні правила,про людські чесноти тощо.
Хіба людина народжується, знаючи як себе поводити?Авжеж, ні. Педагоги в дитячому садочку, в поєднанні з родинним вихованням,пояснюють і прищеплюють етичні норми. Пізніше,етику викладають в таких інститутах соціалізації, як школа та ВНЗ. Ми звикли до визначення етики як науки про мораль. Безперечно, поведінка людини не виникає сама по собі, вона базується на уявленнях суспільства про погані вчинки і хороші,добро і зло тощо.
Це співзвучне з думкою В. Вернадського про те,що мораль функціонує,втілюючись в єдину ідеологію суспільства. Вчення про ноосферу стало нібито новим «кодексом моралі»,висвітливши новий погляд на світ,на суспільні цінності,роль людини у природі. Головною метою постало не підкорення природи,а пізнання її.
Етична спрямованість вчення про ноосферу сприяла розвиткові екологічної етики. Вернадський стверджує,що розвиток ноосфери не є чимось суттєво новим,це продовження функціонування законів еволюції біосфери. Мені здається,дана теза є досить ґрунтовною,адже перехід біосфери в ноосферу не може бути здійсненим лише,наприклад, за допомогою науки,необхідно поєднати її з технічним прогресом та мораллю,з етичною думкою та інтелектуальною діяльністю.
Мораль є однією зі складових формування ноосфери. Серед головних принципів вчення про ноосферу можна виділити:єдність людини і природи,зростання наукової думки,моральна відповідальності вченого та ін. Щодо наукової думки,В. Вернадський пророкував стрімкий розвиток,і був правий. Технічні досягнення в наш час керують майже всім. Багато моїх знайомих, як і я,залежні від телефону,комп’ютера тощо. Без розвитку науки неможливий перехід до ноосфери. Що стосується єдності з природою, наші реакції в різних ситуаціях накладають відбиток на розвиток природи і ноосфери.
Наші вчинки,які суперечать етичним правилам,породжують занепад навколишнього середовища. Що ж підштовхує людину до вибору тої чи іншої дії?Детермінантами морального вибору В. Вернадський вважає 2 чинники:раціональні міркування (в тому числі і щодо наслідків) та емоційні пориви. Я згодна з вченим щодо пріоритету раціональності, хоча сама часто піддаюся емоційним пристрастям. Варто пам’ятати,що ми – невід’ємна частина біосфери,і лише керуючись демократичними цінностями,розвиваючи науку і техніку,ми забезпечуємо її перехід в ноосферу.
Своїми думками та діяльністю ми можемо змінити світ. І важливим є не піддаватися спокусам в потребах людини,обираючи між матеріальним і духовним. Хоча,особисто я вважаю людину самодостатньою істотою,сенсом життя якої є матеріальне збагачення,привласнення. Духовного ж розвитку досягає малий відсоток людей. Мета існування людини, за В. Вернадським,полягає у щонайбільшій користі для оточуючих. Проте, враховуючи науково – технічний прогрес,«вибух» якого і передбачав В. Вернадський, можна стверджувати,що людина перетворилася на істоту з необмеженими можливостями,на потужну силу,тому саме від неї залежить існування людського роду.
Вчений зробив внесок і в розвиток біоетики,як науки про допустимі та заборонені дії з живими організмами,визначивши місце людини у природі. Адже розвиток біосфери можливий лише існування благих дій по відношенню до навколишнього середовища. Особливу увагу хотілося б звернути на моральну відповідальність. Володимир Вернадський висунув ідею «особистої етики вченого». Він був переконаний, що вчений несе відповідальність за себе і за планету. Дана проблема вивчається ще з античних часів і є надзвичайно важливою. Адже наукове відкриття не завжди може принести користь людству.
Так само проводиться безліч експериментів, результат яких може нашкодити нашій біосфері. Говорячи про сьогодення,я не можу не згадати про особисту вигоду деяких людей,про конкуренцію у світі за владу,засобами досягнення якої є біологічна та хімічна зброя тощо. Тобто,наукові досягнення можуть використовуватися і використовуються в антигуманних цілях. Тому,я абсолютна згодна з думкою В. Вернадського,що вчені повинні бути готовими до відкриття,так як воно може виявитися як корисним,так і нести в собі загрозу людству. Окрім того, науковець повинен бути високо моральною людиною. Небезпечним є відхилення науки від норм загальної етики,особливо коли це стосується більш високого рівня відповідальності,як наприклад, у вчених – генетиків.
Якщо кожна людина впливає на біосферу,то не лише науковці мають керуватися принципом моральної відповідальності,а й кожен з нас. Особливу увагу слід звернути на сучасну молодь,в якої почуття відповідальності все менш помітне. Я щодня спостерігаю,як люди рвуть рослини,смітять на вулиці та жорстоко поводяться з тваринами. А тепер спробуйте уявити все це у більш широкому масштабі. Я маю на увазі, використання ресурсів планети у величезній кількості,деградацію ґрунтів і екосистем,забруднення довкілля,спустошення планети. Людина з раціонального користувача і співмешканця перетворилася на споживача та експлуататора природи.
Маючи можливості,виконуючи важливу перед людством діяльність і не несучи моральної відповідальності за неї,люди отримують в результаті негативні наслідки або навіть катастрофи. Не можна не згадати про аварію на Чорнобильській АЕС,спричинену помилками персоналу та проектувальників. А згадати події у Кувейті, коли іракські солдати підірвали понад 500 нафтових родовищ,спричинюючи викид в атмосферу шкідливих речовин та забруднення моря … Отже,багато з того,про що наголошував В. Вернадський щодо кризи людської цивілізації (жорстоке ставлення до біосфери,загроза світової екологічної катастрофи,виробництво зброї масового знищення) є актуальним на сьогодні.
Володимир Вернадський закликає вчених і всіх людей зберегти людство від самознищення. І я його повністю підтримую. Але на шляху до досягнення цієї мети виникають багато перешкод,так як необхідно вплинути безпосередньо на свідомість людини. Хоча варто спробувати провести громадську роботу щодо роз’яснення правил експлуатації ресурсів планети,охорони умов проживання живих організмів,регулювання об’ємів заготівель тощо.
