Толерантність… Визначення цього поняття кожен з нас розуміє по-своєму і усвідомлює по-різному. Але все ж таки слово «Толерантність»— пояснюється як терплячий. Толерантна людина – це перш за все особистість, якій притаманні духовні, моральні цінності та якості. Як писав Олександр Довженко : «…людина повинна бути Людиною…». Цей вислів пояснюється тим , що кожен з нас повинен задуматися над своїм відношенням до інших , вміти правильно підтримати один одного , поважати людей , прислуховуватися до інших думок , поглядів.

Я вважаю, що толерантність потрібно розвивати з раннього дитинства. Сім’я це перші прояви любові до рідного слова , до рідної пісні , до рідної землі , до Батьківщини. Виховання в сім’ї займає одне з найважливіших значень. Батьки прагнуть виховати у своїх дітях певні духовні цінності , скарби , які допоможуть пристосуватися до життя. Всі батьки стараються прив’язати своїм дітям такі цінності як: щирість, любов, взаємодопомога, доброта, повага, краса, турбота та й багато інших. Ні в якому разі не силою , не фізичним вихованням , не насиллям, а своїм прикладом, тобто міцною сім’єю в якій толерантність – це важлива умова спілкування. Мати з батьком повинні закликати і виховувати дітей в любові в злагоді, в довірі , тому що толерантне спілкування починається з раннього віку , з батьківської опіки і допомоги.

Людина починається з батьків , другий етап її розвитку продовжують вчителі , це безпосередньо певний етап життя дитини , в якому вчителі стають другими мамою і батьком , звичайно , школа дає нам ті необхідні знання , що супроводжують всіх і кожного протягом життя. Це виховні бесіди , класні години , походи в музеї в , різні культурні заклади , екскурсії , поїздки , концерти , активна громадська діяльність – все це згуртовує колектив , а як відомо , колектив робить людину добрішою , знищує той егоїзм , що надто заважає нам. Хотілося сказати те , що колектив сприяє , спрямовує нас і виховує в нас певні особливості спілкування , бо , знову повторюся , колектив – це друга родина , а в родині спілкування толерантне , дружнє , доброзичливе , відносини теплі , щирі , привітні , сповнені любові та поваги один до одного.

Отож, бути толерантним – це перш за все культурне спілкування з оточуючими , допомога близьким і чужим людям , гарячий відгук на чужий біль , вміти правильно підтримати людину і в радості і в горі , поважати , шанувати і передавати з покоління в покоління звичаї , традиції і навички нашого народу.

Толерантність — це вихованість, це стриманість, це рівність! Толерантність – це культура добрих манер і вчинків!

Отже , якщо кожен з нас задумається , як його виховували і що хотіли навчити і розвинути , то неодмінно зробить висновок . що добро шанується завжди , що батьки привчали нас ще з дитинства через казки , колискові до поваги , до тих якостей , які ми неодмінно передаватимемо своїм дітям , онукам та правнукам. Толерантні люди –це люди , які йдуть по житті не сірою тінню , а людьми з великими надіями , переконаннями і цілями . Ми повинні з відкритою душею і щирим серцем відноситися до інших , вислуховувати думки , погляди і переконання і вміло , толерантно дати аналіз тій чи іншій життєвій ситуації.

Кожна людина – то особистість , індивідуальність , неповторність , до кожної людини потрібно знайти свій підхід і бути толерантним в кожній ситуації , яка б не трапилася в нашому житті.

Толерантність — це вшанування чужих почуттів , поглядів , вірувань , звичаїв , які б не були , хоч і суперечливі нашим. Ми повинні ставитися один до одного в дусі Братерства!

Наприклад , людина , яка не щира , але за певних обставин прагне проявити себе з хорошої сторони , толерантно спілкуватися з іншими , але водночас відчувати ненависть , підлість і відчуття не поваги , то таку людину толерантною ні в якому випадку не назвеш. Це «іноторелантні» люди , тобто протилежні до толерантних , але все ж таки людина , яка толерантна , якій властива особлива поведінка , особливі риси характеру то вона зможе досягнути успіху в спілкуванні , заслужити повагу до себе від оточуючих.

Твори добро-ось заклик толерантності , ось гідний вчинок кожної людини , кожного громадянина. Кожен з нас повинен вірити в добро , повинен творити сам його , не чекаючи на поштовх , а сам з своєї ініціативи зробити щось таке , щоб принесло користь для всіх хто оточує нас. Зробити те , що інші вважають неможливим. Зацікавити всіх , подати гідний приклад і віру в хороше , незабутнє продовження життя.

Толерантна людина відрізняється особливими рисами , спілкуванням , вона впевнена в собі , розділяє думку інших і вміло визнає свої недоліки і помилки. З цією людиною хочеться спілкуватися , перебувати в її оточення .

Пам’ятай одне!
Почніть з себе і весь ваш життєвий шлях наповниться гармонією , посмішками , яскравим сонцем над головою , щирими враженнями , хорошими відгуками від оточуючих. І тоді життя не пройде марно і ви з гідністю можете себе називати Людиною!

Давайте згадаємо всім відомі чотири філософські питанні Канта. Вони говорять нам про те , що людина може сподіватися , розраховувати і ким людина взагалі є , тобто вище названі питання дають нам змогу не забувати , що є певні цінності , яких нам потрібно дотримуватися , що є певні межі , які не можна переходити.
Людиною , яка не боїться змін , яка прагне внести цінний внесок в життя оточуючих , яка хоче збудувати достойне майбутнє завдяки толерантному спілкуванню.
На мою думку , толерантність –це необхідна умова спілкування. Від толерантності кожного з нас залежить культурний і моральний розвиток в суспільстві.

Отже , давайте самореалізовуйтеся , самоудосконалюйтеся , виховуйте в собі ті якості , що будуть наповнювати наше буття тільки позитивними емоціями і кожною щасливою хвилинкою нашого життя , бо життя дається людині лише один раз і прожити його потрібно з гідністю. Спілкуймось толерантно — ось мій заклик до вас , нехай кожен з нас пробудить в себе людські почуття щирості і доброти.