Денні Дідро – відомий французький філософ-матеріаліст. За життя погляди у Дідро змінювались. Спочатку це був деїзм (ідея креаціонізму), потім матеріалізм, згодом дійшов і до атеїзму. Д. Дідро вважав що світ є матеріальним, все розглядав механістично. Він також вважав, що все складається з непроникних тіл і ці тіла мають певну протяжність, мають певну форму а також вони постійно рухаються.
Також Денні Дідро відстоював думку що в середині матерії також присутня активність. Адже він був одним із прихильників метафізичного матеріалізму. Дідро доводив те, що молекули є неподільними, вони є елементами матерії, але всі вони є якісно різнорідними. Ці молекули внутрішньо чуттєві та мають діяльну силу.
Д. Дідро хоч і з одного боку заперечував те що в природі наявні стрибки, проте з іншого боку він наполегливо відстоював різного роду цінні для суспільства ідеї саме про перехід в органічну матерію із неорганічної матерії. Але водночас з цим він зовсім не погоджувався з метафізичними уявленнями про незмінність органічних видів і навіть обдумував над тим що вони здатні змінюватись, тобто про їх мінливість.
Кожна людина, а особливо на той час, бажала пізнати якнайкраще цей світ. У Денні Дідро також була своя теорія пізнання. В ній він позиціонував теорію матеріалістичного сенсуалізму. Він висловив власну думку про те, що у чуттєвого досвіду ті мислення як особливих ступенів пізнання є органічний зв’язок.
А ось дуалізм та агностицизм Денні Дідро гостро піддавав критиці. Він виходив із позицій ідеалізму, які пояснювали суспільне життя, і казав, що характер всього суспільства прямо залежить як від законів, законодавства, так і від форм правління державою, і саме тому вирішальним фактором суспільного розвитку Дідро вважав саме свідомість видатних осіб.
Він також задумувався над теоріями походження саме суспільства і держави. У цьому питанні Денні Дідро дотримувався теорії «суспільного життя».
Денні Дідро був прихильником конституційної монархії. Проте лише в останні роки свого життя він схилився до ідеї республіканської форми правління.
Однак, у 1773-1774 роках Дідро отримав запрошення від Катерини ІІ. Денні Дідро відвідав Росію. Під час перебування в Росії Д. Дідро намагався вплинути якимось чином на політику, яку проводила на той час в державі імператриця Катерина ІІ. Денні Дідро впевнював імператрицю звільнити селян а також провести ліберальні реформи. Катерина ІІ погодилась і реформи буди проведені.
Денні Дідро належить велика кількість творів на філософську тематику. Головними з його філософських творів є «Думки про пояснення природи», який було написано у 1754 році, «Розмови Д’Аламбера з Дідро», написаний у 1769 році, «Філософські принципи матерії та рухи», створений у 1770 році, «Елементи фізіології», написаний в період між 1774 та 1780 роками та багато-багато інших.
Згодом Денні Дідро отримує звання магістра мистецтв. Сталося це у 1732 році. Проте через 17 років, у 1749 році його ув’язнили за вільнодумство.
Дідро звільнили і одразу після звільнення, разом з Д’Аламбером, Дідро приступив до видання «Енциклопедії».Саме про видання цієї книжки він мріяв все своє життя. Ще у далекій молодості Дідро почав задумуватися над цим. Думка про видання «Енциклопедії» народилась в Дідро у далекому 1745 році. А у 1751 році, одразу після того як Дідро виповнилося 38 років, він видав свій перший том.
З допомогою інших просвітників того часу Денні Дідро зміг зробити «Енциклопедію» не лише системою усіх наукових знань тієї епохи, але і досить могутньою зброєю, яка б могла допомогти людям боротися з порядками феодалів і ідеологією релігії, які існували у тогочасному суспільстві.
Філософські твори, які залишив Денні Дідро своїм послідовникам, вивчались багатьма істориками, філософами та культурологами. Вони розкривали перез собою всю сутність думок і задумів Д. Дідро, його організаторські здібності, які закріпили за ним право бути головою енциклопедистів.
Дідро був одним із перших теоретиків реалізму, він вважав що весь смисл мистецтва як такого в художньому відображенні дійсності, а також у художньому відображенні суспільного життя людей. Денні Дідро ствердив те, що краса і все прекрасне є об’єктивним. Висловив він це в своїх творах «Про драматичну поезію», написаний у 1771 році, а також у творі «Парадокс про актора», створений у 1773 році.
Денні Дідро також дійшов і до драматургії. Там Денні Дідро запровадив нові жанри «серйозної комедії» та «міщанської драми». Прикладами можна навести такі п’єси, як «Позашлюбний син», написана у 1757 році та «Батько родини», створена у 1758 році.
У своїй повісті «Черниця» Денні Дідро викрив мракобісся в релігії того часу, у своєму романі «Жак – фаталіст і його пан» Дідро показав протиставлення звичаям тогочасного феодально-аристократичного суспільства здоровому глузду і розуму, людяності і життєрадісному гумору французького народу.
Також до прикладу можна взяти повість – діалог Дідро «Небіт Рамо». В ній Денні Дідро показав хижацтво новонародженого світу буржуазії.
У Дідро також є безліч повістей і романів, які не були опубліковані. Вони вернені до майбутнього. Денні Дідро приділив величезну увагу освіті і вихованню. Він боровся за те, щоб навчали усіх без винятку дітей усіх суспільних станів, за запровадження світських шкіл, а також створення шкіл обов’язкових для всіх з безкоштовною початковою освітою
Також важливу роль в ідеологічній підготовці до революції яка спалахнула у Франції – французька буржуазна революція, відіграла творчість. Саме творчість Дідро посприяла на подальший розвиток просвітництва і матеріалістичної філософії.
Як інші французькі філософи-матеріалісти вісімнадцятого століття, Дідро надавав велике значення освіченості. Думки Денні Дідро, пов’язані з народною освітою можна побачити в «Плані університету чи школи публічного навчання наук для росіїської влади», який було написано у 1775 році за указом імператриці Катерини ІІ.
