Мораль — це певна система правил, що людина ними оволодіває у суспільстві. Саме завдяки ній, ми регулюємо своє ставлення до людей, поведінку. Мораль ділиться на декілька форм: сімейна мораль, мораль суспільна або класова. Все ж в кожній соціальній групі ми повинні вести себе так, як потребують правила.
З самого дитинства, нас виховують у рамках певної моралі. Маленьким дітям, ще з малечку, розповідають казки про відношення добрих і злих персонажів, про молодих і старих людей. Як і до кого треба вітатися, просити пробачення, берегти все чим ти граєшся, з допомогою чого проходить твоє навчання. Та навіть прийом їжі, сон можна віднести до одного із моральних методів.
Отже, першими хто навчає і закладає фундамент нашої моральності є, звичайно ж, батьки. Вони дають нам певну кількість правил, норм моралі, з допомогою яких, у подальшому дитина підкріплює свою роль у суспільстві, і може вдосконалюватися.
Почнемо з немовлячого періоду. У цей період дитина має примітивні навички. Моралі, як такової, в неї немає, навіть в зародковому стані.
У період раннього віку, дитина набуває певних навичок реагувати адекватно на зовнішні ситуації. Ранній вік характеризується, також, отриманням дитиною певних духовних настав. Цей час надає їй характер добровільної поведінки, вона розуміє, що треба і можна, а що забороняється і чому. Розуміє як себе треба вести, щоб уникнути покарання. Так, при недотриманні певних моральних норм, правил, батьки часто можуть покарати. ( Моральні норми формуються, за визначенням науки психології, внаслідок хвилювання індивіда громадського осуду, або осуду близьких людей).
Далі, дошкільний вік. Якщо попередні періоди передбачали спілкування з дорослими в хатніх умовах, на вулиці і на дитячих майданчиках, то дитина дошкільного віку потрапляє до суспільства більш організованого, де потрібно підкорятися правилам встановленим в тому, чи іншому навчальному закладі. Гра як провідний вид діяльності поєднується з певними обов’язками, що дитина повинна виконати на прохання батьків, педагогів чи інших дорослих. Цей період також можна назвати молодшим шкільним, бо вони йдуть паралельно один одному. Поведінка такої дитини вже довільна, за умови відчутного впливу зовнішнього світу.
Але все ж таки цей період не дає повного розуміння моральних цінностей в силу вікових обмежень дитини. У молодшого школяра ще не досить повноцінно сформовані моральні переконання. Він, в певних ситуаціях, покладається на дорослих : батьків, педагогів, старших дітей. Ці діти легко сприйнятливі, що призводить до певних стресів за рахунок, деколи, не привального розуміння ситуації.
Період підліткового і юнацького віку представлений самосвідомістю дитини, до якої можна віднести розуміння і підпорядкування моральним принципам, що формуються у дитини у школі, коледжі і т.д. Усвідомлюючи свої можливості, підлітки прагнуть самостійності. Тут вже їх моральні вимоги, що розвивалися внутрішньо і бралися з попереднього досвіду, стають переконаннями. Мораль дитини-підлітка, можна сказати, близька до моралі дорослого, але відрізняється вибірковістю моральної самодіяльності, самосвідомості. Та все ж таки, підлітки ще досить вразливі з психологічної точки зору.
Юнацький період, за формування моральних цінностей, і знання моральних норм, вже майже на 80% відповідає дорослому. Вони почитають чітко окреслювати свою мету в житті, їх переконання набувають автономності. Юнацький період характеризується вибірковостю довіри до людей, певним егоїзмом та корисливістю. Моральний розвиток особистості ( юнака) можна також виокремити за рахунок формування моральної свободи, коли особистість більш менш позбувається впливів ззовні й тяжкості від власних, деколи імпульсивних, бажань.
Отже, для формування моральних цінностей, прагнення зробити той чи інший вчинок у певній, переважно складній життєві ситуації потрібні деякі умови: перш за все — це виникнення ситуації яка особистісно стосується дитини і відіграє певну роль в її житті; другої умовою є – складність ситуації, що конче вимагає морального вибору; і остання умови – це здатність дитини регулювати свою поведінку, свій моральний дух.
Слід відзначити, що розвиток моральних цінностей продовжується все життя, за рахунок новоутворень і криз певного періоду. Але у кожного вони формуються по своєму. Якщо людині в дитинстві чітко окреслили певні правила, можливо ставили заборони. То вони в більш дорослому віці може знехтувати всіма правилами моралі. Людина, як створіння непередбачуване, досі до кінця не вивчене, має здатність оволодівати всіма видами як розумової праці так і трудової, тоді коли вона захоче, при наявності стимулу. Тобто, виходячи зі всього написаного раніше, можна сказати, що – моральні норми, цінності формуються упродовж усього життя на рівні певних ситуацій, завдяки життєвому досвіду, завдяки страху перед суспільством.
Висновок: вікові особливості моральної культури полягають у вдосконаленні людини впродовж всього свого життя, людини як особистості. Від меншого до більшого, кращого, цікавішого. Від боягузтва до сміливості, від вірності до зради, до того, щоб суспільство і світ були відкриті для тебе зі всіх сторін – моральних, культурних, інтелектуальних, психологічних, одним словом – людських.