Кожного дня ми зустрічаємо нових людей, спілкуємось як з ними, так і з рідними, друзями, товаришами та колегами по-роботі. Спілкування є невід’ємною частиною нашого життя. Саме завдяки спілкуванню ми є тими, ким ми стали. Саме спілкування відрізняє нас від тварин.
Пройшовши довгий шлях дитинства, школи, університету ми здобуваємо професію. На роботі, щоб взаємодіяти з колегами або підопічними і взагалі бути хорошим роботодавцем потрібно знати правила професійного етикету.
Виконуючи професійні обов’язки людина показує свої ділові та моральні якості і при цьому виявляє свою професійну культуру.
Професійна культура – це відповідність загальноприйнятій поведінці, яка належить до певної професії, дотримання моральних норм і принципів.
Основними видами професійної етики є: лікарська етика, педагогічна етика, етика актора, вченого, художника, підприємця і так далі.
Будучи начальником великої фірми, вчителем в школі чи письменником кожен обирає стиль професійного спілкування, такі як: авторитарний, демократичний та ліберальний.
Людина, яка обрала авторитарний стиль спілкування неодмінно доб’ється успіху в роботі, але ніколи не буде мати повагу колег, її будуть не любити і уникати. Авторитарний стиль спілкування являє собою те, що людина ставить на перше місце власне “Я”. Вона постійно наказує, і її накази повинні бути виконані будь-якою ціною. Її не цікавлять ваші проблеми і взагалі ніхто в світі.
Хорошим є такий стиль, як демократичний. Людина ставляє в центр “Ми”. Легко знаходить мову з колегами, підтримує ініціативу зі сторони. Пропонує нові ідеї і дослухається до пропозицій іншого. З такою людиною легко і приємно працювати.
Також існує ліберальний стиль. Він щось середнє між тим, щоб не працювати і не вилетіти з роботи. Людина до обговорення ставиться формально і не проявляє ініціативу. У світі існує два різних поняття як “жити” та “існувати”. От саме ліберальний стиль в мене асоціюється з “існуванням”.
Частіше людина не вибирає собі стиль професійного спілкування навіть знаючи про правила етикету, а це залежить від особливостей власного характеру та темпераменту.
Загальною вимогою професійного спілкування являється привітне ставлення до інших працівників, незалежно від симпатій, антипатій чи конфліктних ситуацій. Людина на роботі перебуває більшість часу, тому потрібно, щоб там панувала взаємоповага і дотримувались елементарних правил етикету. Незалежно від того де ви працюєте, прийнято звертатись на “Ви” як до колег, так і до клієнтів. Навіть в школах та вищих навчальних закладів викладачі звертаються до студентів на “Ви”.
Жінка має більше приємних моментів в професійному спілкуванні і взагалі в етикеті. Наприклад чоловік або підлеглий мають вітатися першими. Вихований колега має допомогти жінці одягти пальто в гардеробі, хоч при службових умовах він може цього не робити, пропустити її першою в проході до дверей. Також чоловік не буде сідати, якщо жінка стоїть. Для жінки теж встановленні певні норми. Наприклад ні в якому разі сумка не повинна стояти на столі, або фарбувати очі, губи чи розчісувати волосся за робочим місцем, для цього відведена окрема кімната.
Дуже важливим є одяг ділової людини. Він має підходити до конкретної ситуації. Що саме одягнути залежить від пори року, від того чи проходить вона вдень або ввечері. На діловій зустрічі недоречний яскравий макіяж, різкі парфуми та глибокі вирізи.
Буває так, що людина має ділові справи з іноземцями варто пам’ятати про національні особливості спілкування. Потрібно враховувати інтереси, правила, національні принципи. Наприклад в ніякому разі не можна пропонувати мусульманину м’ясо свинини. Потрібно знати про невербальні засоби спілкування в країні, з представником якої ви будете спілкуватися, адже ненароком використавши якийсь жест, який в нашій країні цілком нормальний, можна отримати гарного ляща і ваші ділові стосунки в ту ж мить припиняться.
Запорука успіху ділової бесіди є тактовність, лаконічність, доброзичливість. Дуже важливим елементом є вміння слухати. Треба говорити так, щоб кожен учасник міг з легкістю вступити в розмову. Висловлюючи свою думку не можна підвищувати голос, все має бути спокійно та переконливо. Потрібно тримати себе в руках, бути доброзичливим та мати хороший настрій. Навіть якщо ви впевнені в тому, що праві на сто відсотків, але будете кричати і не давати висловити свою думку, то це негативно позначиться на ділових стосунках.
Потрібно поважно ставитися до кожного працівника. Навіть якщо керівник молодий юнак, а його підлеглий таким віком, як його батько. Не має значення вік, статус, стать, головне моральні вчинки, і не особливо когось, а саме ваші.
Також ділова жінка, яка хоче досягти успіху не може надіятись на якесь особливе ставлення і поблажки через стать.
Отже, роблячи висновок зі всього вище описаного можна сказати, що результат професійної діяльності людини, взаємини з колегами та партнерами, залежить від того, на якому рівні перебуває їхня культура.
