Серед релігійних напрямів у етиці ХХ ст. виділяють неотомізм та нeопротестантизм. Неотомізм – це офіційне вчення католицької церкви.
В неотомізмі є різні положення але деякі можна уточнити. Наприклад, такі як: «людинa мoже дoсягти щaстя і спасiння душi, тiльки пiдкоряючись зaконам Бoжим.» З цим я не згідна, адже у Біблії написано, що не справами людина спасеться, а вірою, а закон Божий нам даний для того, щоб ми могли побачити свою гріховність. Адже, якщо забрати закон, то це означає що і гріха немає, закон являється огорожею….У Законі Бог показує, що нам не варто робити, щоб бути щасливим, щоб ніщо не «їло» нашої совісті. Закон Божий можна порівняти з дзеркалом, подивившись у нього людина бачить бруд на собі, але дзеркалом людина не може вмитися, а от водою, що являється віра, людина може вмитися. Отже, Закон має нас підвести ближче до Христа, щоб ми побачили,що Христос омиває нас від гріхів,а не закон.
Чи наприклад взяти ось це положення «земне життя людини нероздільно зі злом і не передбачає істинного блаженства» .На мою думку,це є однією оман людства,адже що таке зло?Зло це те що ми робимо не по закону….Но Бог каже,що все ми можемо в Ісусі Христі,значить і закон виконати можемо. А якщо взяти стосовно Ісуса,Він був людиною, но Його земне життя не було пов’язане зі злом,так зло існувало і існує,але людина сама обирає чи пов’язувати себе з цим чи ні. Ісус помер за нас на Христі,і цим було показано всесвіту що гріх,зло уже переможено.
Зло є, але так як я казала, ми самі обираємо чи поклонятися нам злу чи ні. Ми можемо довірити своє життя Ісусу і бути разом з ним переможцем,і не бути залежним від зла,а можемо йти по життю одні і кожний день змагатися з гріхом. Але варто пам’ятати,гріх зароджений на небі,і такі як ми люди не в змозі перемогти те що не нами створене. Адже гріх походить від сатани,а сатана це колись був права рука Ісуса,і по своїї гордості він захотів стати замість Ісуса і не покорився Богові. Він позаздрив ,і хотів сам панувати над усіма. Отже це в змозі перемогти сам Бог,але ми під благодаттю Його і з Ним ми переможці.
А що стосовно Неопротестантизм то у ХХ століті почали зароджуватися різні релігій протестантів. Деякі відділялися від католицької церкви,такі як адвентисти, деякі створювалися самі по собі. Адвентисти відділилися від католиків,бо ті у свій час віднайшли у Біблії один із моментів те,що варто святкувати суботу а не неділю,бо в оригіналі записано пам’ятай день сyбoтній,щоб святити її,замість пам’ятай день святий(4 заповідь.)
Філософ К.С. Льюїс (1898 — 1963) в рoботах «Прoсто християнствo», «Любoв» дав характеристики чесноти християнської любові. Він стверджував, що істинно віруюча людина повинна пожертвувати земною любов’ю, прихильністю до рідних і близьких заради любові до Бога. З Льюїсом я повністю не погоджуюся,адже Бог Сам повелів любити Бога і любити Ближнього. А Ісус сказав: якщо ви зробили добро ближньому,то це ви зробили Мені.
У Едемі Бог сам створив сім’ю,то невже Він буде від нас вимагати,того щоб ми покинули нашу сім’ю і не любили її. Ні,навряд, навпаки Він каже,що сімя є нашим служінням. І якщо у сім’ї є проблеми,то Бог не буде вимагати від тебе чогось що завадить вирішити ці проблеми. Наприклад,якщо людина служить у церкві,і у неї багато обов’язків а на сімю часу майже не вистачає,то цього Бог не одобрює,адже на вінчанні сам Бог благословляє сім’ю і перш за все кожний чоловік має бути служителем у своєї сім’ї, а якщо не виконувати свої функції служителя у сім’ї то це є гріх.
Бонхеффера, був впевнений,що християнин повинен прагнути не до спасіння своєї душі, а боротися за щастя ближніх. Іншими словами я сказала б так: християнин який піклується про благополуччя своїх ближніх, отримає життя вічне. Але і це також варто розглянути,адже добрі справи може робити кожний, але з яким серцем це людина робить…чи стоїть у неї ціль щоб допомогти ближньому,бо він його любить. Чи це просто так,щоб Бог там на небі йому галочку поставив? А також,хто є нашим ближнім. У Біблії написано,що ближній це той хто поруч біля нас,ближній це люди у транспорті,ближній,це люди на зупинці…ближній це той хто біля тебе поруч.
Релігія ХХ століття дала відбиток і на наш час. Адже раніше було декілька напрямів релігій, а на даний момент їх налічується около 100 різних релігій і сектантських конфесій. Кожний з них ніби перетягує на себе покривало. Кожний хоче щось доказати і свої правила створити. На даний час,мало хто з людей у зв’язку з масовим приростом різних релігій, ходить до церкви і дотримується якихось релігіозних принципів. Люди бояться омани і вирішують краще нічого не робити і ні до якої релігії не належати, щоб мати менше обов’язків.
На мою думку теперішня плутанина у релігії негативно вплинула на людство,адже втратилась віра,втратилися принципи Божі, а Закон Божий навіть ніхто не помічає. Я вважаю що саме через це у нашій країні війна і нерозуміння між владою і народом. Адже якщо ми дотримувалися б Закону Божого,і менше робили різних напрямків релігій і навчалися з Біблії, тоді люди мали б порозуміння.
Отже у ХХ ст, для етики релігія зробила певні внески у розуміння людей, моральності і його буття. Дехто притримувався цього,а дехто протистояв. Певні релігійні,історичні фактори зробили внесок у розвиток прикладної етики.
