Кожен із нас повстає в своєму житті перед вибором. Ми буваємо серед різних ситуацій в своєму житті і не знаємо як вчинити правильно: перебираємо різні варіанти вирішення даної проблеми, боїмося вчинити неправильно. В такі моменти кожен починає прислуховуватись до свого внутрішнього голосу.

Існує багато думок, суджень та визначень про совість. Кожен розуміє це поняття по-своєму. Я погоджуюсь з думкою І. Канта, що закон, який живе в нас, називається совістю, адже совість — це те, що завжди живе всередині нас, внутрішній голос, який підказує нам правильний вихід із ситуації.

Кожен з нас має право вирішувати, що для нього є совість. На мою думку совість — це відповідальність перед самим собою, а потім за свої вчинки та дії перед рідними, друзями, оточуючими. Завдяки совісті ми контролюємо виконання своїх обов’язків та вчинків. Я вважаю, що совість — вроджена якість, але проявляється в кожного з нас, вона частково, і має свої плюси і мінуси.

Не все ми робимо по совісті. Кожна людина замислюється перед вибором і боїться причинити біль своїм близьким та рідним їй людям. Інколи ми не слухаємось свого внутрішнього голосу і йдемо наперекір своїм думкам і внутрішнім відчуттям. Цим самим, не помічаємо і не замислюємось, як через неправильний вибір можуть постраждати близькі нам люди. Є люди, які йдуть на перекір своїм бажанням і думкам,і роблять вчинки не слухаючи свою совість, а на зло іншим. Такі люди є безсовісними.

Отже, кожен обирає собі свій життєвий шлях та партнерів по спілкуванню. Це добре, що ми самостійні, але потрібно не забувати про інших людей. Хоч люди самі відповідають за свої вчинки та дії,потрібно ставитись до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставились до тебе. Коли чиниш, так як тобі підказує внутрішній голос, то починаєш себе добре почувати, стаєш впевненішим, і спокійним, якщо від твого рішення добре не тільки тобі, а хоч інколи й іншим.

Тож слід перед кожним своїм рішенням добре замислитись, прислухатись до свого внутрішнього голосу та думок. Якщо ти розумієш що від твого вибору чи рішення залежить життя інших,то ніколи не роби щось на зло їм тільки через власні інтереси або вподобання, симпатію чи антипатію до цих людей. Краще один раз замислитись і зробити собі і комусь краще, ніж потім мати відчуття провини чи зробити помилку. Те, що ми робимо на зло іншим людям, може повернутись до нас гірше, а те що ми робимо по совісті — вдвічі краще, ніж ми думаємо, адже добрі справи та вчинки воздадуться нам в два рази кращими, ніж погані.

Кожен відповідає за свої вчинки. Ще з дитинства в нас виховують особистість: ми маємо свої права та обов’язки, свободу слова та дії. Не менш важливою для кожної людини є моральність. Вона допомагає нам осмислити свою поведінку і вчинки, приймати рішення. Все в житті починається в сім’ї: ще з самого дитинства батьки нас привчають до самостійності, до відповідальності та обов’язку:допомогти старшим, прибрати за собою свої речі.

Моральний обов’язок — це прагнення прийняти якесь рішення за вимогу, необхідність виконати якусь справу добровільно, без примусу.

Обов’язок повинен виконуватись добровільно. Щоб виконувати моральний обов’язок, кожна людина, перш за все, повинна мати бажання робити, ту чи іншу, справу. Щоб виконувати моральний обов’язок, кожна людина перш за все повинна мати бажання робити ту чи іншу справу.

В залежності від важливості, необхідності обов’язку, а також бажання виконувати цей обов’язок виконання може бути різним: починаючи від примусу виконання обов’язку до внутрішніх потреб. Часто ми не виконуємо обов’язки, які вважаємо за потрібне, і цим самим відчуваємо провину перед іншими, нас починає мучити сумління.

Я вважаю, що кожна людина повинна керуватися своїми принципами моральності з усіма оточуючими,а не тільки з тими кого вона вважає за потрібне. Ми повинні осмислювати свою поведінку, дії та вчинки і нести перш за все, спочатку перед собою,а потім перед іншими відповідальність. Люди повинні сприймати виконання своїх повсякденних (громадських, виробничих) забовязань, як свій моральний обов’язок. Часто можна спостерігати, що між вимогами до особистості та її моральними обов’язками виникають конфлікти та негаразди. Це все може виправити тільки сама особистість.

Часто буває, що дотримання морального обов’язку переростає у справжню відповідальність: людина починає ризикувати заради власних переконань, виявляє свою індивідуальність та силу волі. Для обов’язку не існує заборон, кожна людина має виконувати обов’язок доброзичливо, а не заради своєї користі.

Я погоджуюсь з думкою деяких авторів про те, що наш обов’язок в нашій самореалізації, адже той, хто не розвивається, нічого не робить, не має бажання самореалізовуватись, втрачає можливість проявити себе, втрачає свій обов’язок сам для себе. Все зараз залежить від нас самих і нашого бажання. Більшість людей зараз виконують свій обов’язок: турбуються про матеріальний бік свого життя, про своє здоров’я, свою родину, подорожують, спілкуються.

Отже, людина сама повинна визначитись зі своїми обов’язками перед собою та іншими, зрозуміти сенс свого життя та бути щасливою: відстоювати свою думку, не погоджуватись на зневіру, не нав’язувати свою думку іншим.