Слово свобода, що ж воно означає? Я думаю, що кожна людина задавала собі це питання, та хоча б раз у своєму житті роздумувала над цим. І для кожного вона своя, індивідуальна. Одні вважають це самостійність для інших вільність думок і дій та інше. Якщо чисто теоретично розглядати це значення то воно відображає ставлення людини (суб’єкта) до своїх дій. Тобто це значення кожна людина наповнює по своєму і вкладає туди свій сенс.

Мораль один із основних критеріїв які унормовують поведінку кожної людини.

Але проблемою свободи займаються вже давно. Вона неабияк цікавила філософів ще в давнину. Епікур вважав, що в основі щасливого життя лежить свідомість внутрішньо свободи. Він наголошував на значущу роль свободи людини при виконанні певних дій та можливості моральної оцінки.

Наступником розглядання питання «свободи» був Арістотель. У етиці він говорить, що вчинки, які робить людина повинні бути узгоджені з об’єктивною потребою і що вони можуть і повинні керувати своїми діями в тій ситуації, якщо їхні дії під владою людини. Цей принцип дозволяє Арістотелю розмежовувати мимовільні і довільні вчинки.

Отже мимовільні вчинки це ті які викликані дією зовнішніх чинників, вони є під дією природи, або через незнання. Підняття проблеми свободи Арістотелем була пов’язана з природою чесноти.

Також моральне підґрунтя для розглядання питання свободи прописані в етиці Канта. Він розглядав свободу, як складову моральності, а моральність, як умову свободи.

Довільні вчинки вважаються ті, які людина робить навмисно, або ж свідомо. Хоча підґрунтям довільних дій і є бажання людини, але робляться вони через незнання тих результатів які можуть бути.

Моральна проблема свободи починається там, де мова йде про вибір індивіда своїх намірів, цінностей, поведінки. Отже це значить що свободі дії має бути першою свобода вибору.

А вибір що здійснює людина, для неї це суто формальність. Вибір може стосуватися цілей, намірів, уподобань, але зміна їх не впливає на загальних характер особистості. Але всім добре відома різниця між вибором, який зроблений по принципу «як заманеться» та свідомим рішенням, яке виходить від волі людини.

Отже наблизившись до питання про моральний зміст свободи людини, ми розуміємо, що свобода стає проблемою моралі , коли виконуючи ті чи інші дії, обираючи певні цілі, варіанти поведінки, бажання, людина в першу чергу віддає перевагу тим чи іншим мотивам, людина в сукупності з цим всим в першу чергу обирає саму себе, вибирає скерованість свого життя, що власне кажучи охоплює таке поняття як воля. Отже можна сказати, що серед усіх видів свободи найбільш значущою для людини з погляду етики є свобода волі — це та можливість людини визначати свою життєву позицію та спрямованість.

Ще варто додати, що проблема свободи поділяється відповідно до тих сфер життя, у яких діє людина: навколишній світ, суспільство. Отже, що ж таке саме моральна свобода людини.

Моральна свобода це характеристика певної дії, яка виконується не за примусом, а з власного бажання, із знаннями і розумінням певних обмежень. На підґрунті правильного вибору між добром і злом свобода людини проявляє себе, почавши із свободи вибору. Свобода людини має на меті також обмеження свавілля, визначання та встановлення прав іншої людини, дотримання справедливості по відношенню до іншої особи, та сприяння її благу. Тобто, можна сказати, що в моралі свобода одної особистості завжди обмежена свободою іншої.

Моральна свобода – (з релігійного погляду), свобода позитивна, яка не дозволяє вдаватися до спокус, не грішти, стверджує можливості розвитку індивіда, спроможність робити вибір на розмежування поняття добра і зла.

Ще одне трактування, яке має право на існування, що людина тілесна, матеріальне істота, яка підпорядковується всім законам фізики та потребам фізіологічним як таким.

Суть свободи полягає в пізнанні необхідності. Саме знання моральної необхідності не є гарантійним талоном доброчесно поведінки, якщо не співпадає з особистісними потребами та не стає значним переконанням.

Пізнаючи необхідність, індивід ставить собі мету і досягає її здійснення. Проаналізувавши різні пояснення категорії свободи, можна зробити висновок, що з однієї сторона медалі свобода – це свідома необхідність, що виражається у співвідношенні свободи і необхідності, а інша сторона медалі – свобода є творчим актом.

Отже можна припустити , що свобода — це можливість діяти з власним бажанням, в межах необхідності. Чим більше людина вільніша, тим тим більше буде визначатися зміст та структура її діяльності та творчості. Моральна свобода попередньо бачить можливості вибору форм поведінки.

Моральна свобода вважається цінністю, до здобуття якої людина йде і опанування якої для неї є благом. Заразом вона одночасно є і умова прояву моральності, вчинення нею моральних вчинків та дій. Це та стадія відрахунку, від якої можна прийти до повного безладу , і до втечі від дійсності і до виваженого морального вчинку.

Отже виходить, що моральна свобода — це не відбір можливих варіантів поведінки, а перероблення моральних вимог на внутрішні вимагання, в переконання людини. Свобода є програмою саморозвитку особистості. Людина досягає свободи в міру здійснення актів вільного вибору, сприймаючи цінності, які сама намагається розрізняти, іншими словами в тій мірі, в якій здатна усвідомлено приймати рішення, враховуючи наслідки особистої поведінки та скеровуватися ним. Отже моральна свобода визначається в умінні робити правильні моральні вибори дій та вчинків, оцінювати їх морально, передбачати та усвідомлювати їх наслідки, розумно здійснювати контроль своєї поведінки, почуттів, пристрастей та бажань.

Відповідно свобода не стільки є фактом, як можливістю справжнього завоювання особистості. Свободу потрібно завойовувати всупереч всім перешкодам і всім несприятливим обставинам, з якими людина зіштовхнеться в житті. Бути вільною означає завоювати свободу. Важко сказати що свобода панує, її потрібно досягти. Тоді ми можемо сказати що свобода це прояв людської гідності, неповторної природи людини, те що людина собою представляє, як діє і чого досягає, подолавши всі перешкоди і обмеження на своєму шляху.