Скільки є людська цивілізація стільки існує і термін «зло», а поруч «добро». На цьому дуалізмі побудовано всі релігійні та моральні концепції. Зло супроводжує людину з початку існування. Досвід сили його впливу, відчуття безпорадності перед Вселеною, відношення до смерті і Бога – запитання,стосуються безпосередньо ставлення до життя.

Безумовно, рівні, на яких ставиться питання про існування зла в світі, дуже різняться, але в жодному випадку запитання не залишає рівно душним нікого, хоча багато хто мовчить. Перефразовуючи вступ до «Истории уродств» Умберто Еко – зло притягується. так же сильно як і добро, тільки думка про нього нестійка.

Семантика образів зла в сучасній художній літературі і кінематографі різна, аналіз їх представляє великий досліджувальний інтерес, який в майбутньому може бути в тамований спеціалістами в області культурології, естетики етики. Очевидно, що погляд на трансформацію образу зла в сучасному мистецтві демонструє нам безсилля традиційних поглядів на його природу і походження.

Феномен зла — що показує історія людської думки – багаторівневе явище, яке можна вивчати лише інтердисциплінарно. Дослідження в різних науках присвячені різним контекстам.

Зло – протиставляється добру. Воно – обман, підлість, жорстокість і так далі. Воно проявляється як в малому так і в великому. Воно вкоренилося у звички, в погляди, в повсякденну психологію. Ми свідомо можемо вчинити моральне зло. Діяти прислуховуючись моралі — значить робити вибір між добрим та злим.

Але скільки б ми не намагалися логічно пояснити контекст зла – нічого не вийде. Тому варто розглянути декілька протиставлень.

«Зло як хаос – добро як порядок» — хаос розуміється як дещо невизначене, дещо з чого власне і починає формуватися порядок.

«Зло як нехватка добра – добро як система» — краса всього світу є певним поєднанням добра і зла. Тому виходить, що зло потрібне, щоб повноцінно функціонувало добро.

«Зло як невігластво – добро як істина» — зло виступає як темнота і розглядається більше в моральному контексті (порок, гріх, брехня), але це лише деяка помилка розуму. Злі проступки здійснюються несвідомо, тому навмисне зло неможливе.

Означення добра і зла настільки прижилися в людському житті, що складено дуже багато приказок, прислів’їв, приказок, афоризмів, крилатих висловів та й оповідок, які мають вказують на мораль.

Зло – це відображена біль.

Той, хто сіє зло, згодом збирає врожай страху.
Коріння зла завжди на поверхні.
Зло, з точки зору математики – це добро із знаком мінус. І ще багато інших.

Зло приводить до конфліктів у світі та між певними групами чи окремими особистостями. Ознаками зла є емоції, які призводять до поганої оцінки навколишнього світу, а також страх і гнів.
Добрішою є не той чоловік, який не чинить зло, а той, котрий його не бажає.

Якщо широко розглянути слова добро й зло, можна вказати позитивні та негативні значущості. Люди вживають ці слова для вказання різних речей: добрий може означати хороший, злий – поганий. В словнику Даля добро визначається як матеріальний достаток, багатство, потім як потрібне, те, що підходить і тільки в духовному смислі – як чеснота, корисне, як те що повинна виконати справжня людина, на рівні держави, сім’ї, світового суспільства.

Доброта як характеристика за Далем спочатку застосовується до речей, тварин,а після і до людини. Як людська якість доброта ототожнюється з подільним, уміючим, а тоді з люблячим, тим, хто творить добро, хто має велике серце. В словниках більшості європейських мов використовується те саме слово для означення матеріальних цінностей та благ моральних, що дає можливість філософам подискутувати.

Запитання про походження зла дуже обшири не, тому потрібно задати найпростіше питання «для чого потрібне зло?» :

Метафізичне – джерелом зла є не Бог, а небуття;
Етичне – гріх та грішники є результатом наявності незалежності волі людини та способом укріплення віри;
Естетичне – зло є благом, оскільки слугує для прояву добра;
Діалектичне – добра не буде без зла і навпаки;
Феноменологічне – зло є злом лише тому, що таким робить його людина.

Під час конфліктних ситуацій людина бачить свою задачу в тому, щоб обрати вірний і справедливий вибір. Але він може дуже важким, оскільки потрібно буде обирати за принципом найбільшого\найменшого зла. Така ситуація сприймається як трагедія. Людина зі сформованими моральними якостями, яка розуміє, що є добро, обирає не найменше зло, а зло, наслідком цього може стати все що завгодно, бо воно непередбачуване. Тому щоб зробити такий вибір треба володіти практичною мудрістю.

Моральний вибір не може обмежуватися цим. Він полягає у свідомому обиранні між добром і злом. Труднощі морального вибору обумовлена тим, що не завжди він поставлений таким чином щоб вибрати добро і відмовитися від спокуси.

Всі дії людей оцінюються з боку гуманізму, який визначає що добре, а що зле, що погано чи добре. Запитання про сутність зла пов’язане з найбільшою проблематикою етики – моралі. Зло продукт суб’єктивної сторони зору. Добро та зло на вагах понять збалансовані і слугують для оцінки людської діяльності. І не стільки важливо благо доброти скільки, якими наслідками обернеться зроблене зло.