Теми добра і зла ще з давніх часів мали актуальну проблематику та активно обговорювалися серед тогочасних філософів та педагогів. Вона мала своєрідну популярність, адже, с цього приводу можно говорити багато і роздивлятися тему з різних сторін її буття.

Яке воно, добро? Чи можемо ми зустрічати щирий його прояв кожен день? Або ж в наш час це досить таке дефіцитне явище?

Пропоную прислухатися до філософа, який надав цьому питанню особливого значення, досліджував та навіть робив якісь висновки. Ісайя Копинський – філософ, церковний діяч, аскет-містик. Його досить цікава думка і стає нашим плодом та підґрунтям дослідження. Поговоримо про добро? Добро безкорисне, добро, яке має змінити світ. Чи всі ми живемо по заповідям Божим та носимо в серцях лише чисті наміри? Мало віриться…доки в Світі земля тремтить від вибухів та війни, добро, яке б здавалося непереможне, ставить під питання усі чисті та благі наміри оточуючих.

Філософ стверджував, що в кожному з нас живе дві сторони нашого «Я» — світла та темна, Добра та Зла. Ми не завжди прислухаємося і жертвуємо собою заради інших, іноді на першому місці є ми самі, наші вподобання та смаки.

Чи є ми повноцінним втіленням добра? Ні. Звісно, ні. Егоїстичність та самолюбство частіше бере верх на нашими почуттями. Святе правило відноситися до людей так, як хочеш щоб відносились до тебе, нажаль, втрачає свою силу в наш час. Золоте правило вибивається із колії дивлячись на нинішню поведінку молоді. Кожен сам за себе і тільки. Де славнозвісне добро? Невже ми лишилися добрими лише на сторінках романів із минулого століття? Жах.

Бути добрим чи злим кожен обирає сам для себе, можливо, хтось шукає для себе золоту серединку.

Особисто я, вірю в час розплати, вірю в те, що за все доведеться платити. Недарма, життя порівнюють з зеброю, ми все життя намагаємося дійти до рівноваги, але все одно нас переслідують і злети, і падіння, сльози, і сміх, радість і розчарування, кохання і зрада. Ми переживаємо безліч різних емоцій, але найбільшу згадку про себе лишають лише хороші та щасливі моменти. Таку моменти породжують в собі саме найдобріші почуття, наш душевний стан рівен станом неземного задоволення, це те, що ми відчуваємо є в нас, наш маленький Рай згадок і усмішок.

Так, за Копинським Бог є нашим наставником, втіленням Добра. Всемогуча небесна сила, яку ніхто не може пізнати та попередити. Пізнання Бога починається з пізнання самого себе, ми маємо усвідомлювати, що Добро і Зло невід»ємна частина один одного, без того, не було б іншого і з самого малечку нам розповідають що є що. Розповіді батьків, їх застереження, є основою та істинною правдою, те, в що ми маємо вірити, та свята правда.

Життя – великий безцінний дар. Ми не обираємо де, як і ким нам народитися. Ми відкриваємо очі і розуміємо, що життя – дар, і Рай це не лише чиясь казка чи розповідь, а небачене і негадане, те, що і хто ми є. Рай – те, що всередині нас, наше Добро, співчуття та щирість. А для декого Рай – лосось на сніданок, авто за мільярди доларів, кожного дня нова сумка чи парфуми. Матеріальне зовсім не виправдовує духовне. Ми можемо жити в гармонії зі своїми думками, добрими намірами підкреслюючи свою значимість та суть.

Рай для чистих людей – життя, адже, матеріальне не вічне, а те, що ми маємо в собі приносить користь не тільки нам, а і тим, хто поруч. Прагнути до самоствердження і популярності з допомогою тим, у кого немає мільярдного статку? Допомагати та жертвувати заради всезагальної поваги? Справжнє добро не має якихось корисних цілей.

Людство таке ненаситне в своїх проханнях. Одні з нас моляться за здоров»я близьких, а інші просять мільйони на рахунках. Ми в змозі зробити цей світ кращим, наш чарівна Земля може бути Раєм для кожного, якщо кожен із нас перестане осуджувати та критикувати інших, а подивиться на себе, на свої манери та стиль життя, згадає коли останній раз переводив бабусю через дорогу або погодував безпритульну собаку.

Так, всередині нас живе два зовсім протилежних та різних почуття: добро та зло, але саме ми вирішуємо чи випускати наших демонів назовні, чи давати їм контролювати власні думки та почуття. Свій Рай на Землі обирає кожен сам для себе, не дивлячись на моду, тенденції або забаганки інших.

Тож прислуховуючись та розбираючись у думках та поглядах Іасайя Копинського я згодна з кожним його словом. Пізнавати себе, самоудосконалюватись та жити лише добром – значить по-справжньому відчути смак життя. Треба пам»ятати, що роблячи зло ми лише породжуємо його, це ні до чого доброго не доведе. Починати треба з себе, а осуджувати інших остання і найлегша справа. Кожен сам обирає як йому жити.

Йти і руйнувати все на своєму шляху, плювати на всіх, лише горіти своєю ціллю, або ж хоча б іноді відкривати очі та намагатися бути поруч з тими, хто потребує нашої підтримки, бути з близькими та рідними. Адже добро приємно не тільки отримувати, а ще й віддавати.

Ми всі живемо не лише заради себе, а й заради близьких та коханих людей. Приємно бачити коли людина посміхається, а вдвічі приємніше знати що причиною його посмішки являєшся ти.