Вплив на еволюцію моралі теорії класів традиційного марксизму-ленінізму ще й досі вкорінене у суспільну свідомість з радянської ідеології. Така специфічна соціально – класова свідомість розгалужує людську мораль, але не суперечить відповідним економічним інтересам «економічному матеріалізму». Можна побачити, що моральний потенціал соціальних груп (класів) передбачає існування критерій моральності, тільки завдяки яким він може встановлюватися.
Кожне соціально – економічне зрушення змінює умови суспільного існування людини, тим самим відкриваючи для неї нові моральні перспективи, призводить до появи нових проблем та нових цінностей. Однак з плином часу це приводить як до втрати морального значення, так і переходить до актуальності для людства на всіх послідуючих етапах розвитку як вкорінений елемент людяності.
Так у грецькій античності внеслись «навічні» моральні надбання людства такі громадські чесноти як мужність, розсудливість, поміркованість, справедливість. Відбувалося встановлення етики щастя, духовного спокою, єдності добра і краси, етико – естетичних рис людської особистості. У християнське середньовіччя в людині пробудились такі відчуття як свобода волі, гріх і святість, любов і жаль, вірність і честь, усвідомлення рівності людини перед Богом у вимірі абсолютного існування. В епоху Відродження відбулося відкриття гуманістичного світогляду, вкорінені цінності людської особистості, її творчому самовираженню.
За М.Вебером у капіталістичну добу формування господарства пріоритетними стають моральні риси особистості: чесності, любові до праці тощо. Робітничий рух 19-20 ст., висунув такі цінності як колективізм, солідарність тощо. 20 ст. призвело до гострого відчуття неповторності індивідуальності людського буття , принциповості особистісних прав і свобод, моральної вагомості людського ставлення до довкілля. Ці всі моральні досягнення людства мають здатність надалі акцентуватися або відходити в сторону, але подальший розвиток цивілізації людини без них не можливий бо вони увійшли у вічно встановлений фундамент та стали ознакою її власної ідентичності.
Навіть у наш час можна переконатися у наявності напружених діалектичних зв’язках соціального й загальнолюдського у моральному відношенні. З одного боку, соціальні зміни виділили певні загальнолюдські моральні цінності: розуміння ваги свободи й відповідальності, зріст морального авторитету права тощо.
З другої сторони, у результаті встановлення ринкових відносин переходить до зіставлення з усталеними загальнолюдськими нормами моральності, уявленнями моральної гідності і чеснот людини. Можна побачити як неповторні риси нашої моральної культури поступаються примітивному індивідуалізму, що вважається вагомим у світовій цивілізації. Але не зважаючи на певні втрати на шляху до демократії і свободи немає перешкод, навіть з огляду загальнолюдської моральності нації. Адже свобода варта розплати за неї найдорожчої ціни.
На сьогодні найгостріша моральна проблема пов’язана передусім з національними спільнотами – етики міжнаціональних стосунків, та проблемою самовизначення людської особистості у національній культурі (співвідношенні національних і традиційних загальнолюдських цінностей). Важливість цих проблем зумовила виникнення спеціальної галузі у етиці – етноетики.
Саме вплив культури 20 ст. спровокував моральну напруженість у питанні національного самовизначення особистості, що мало свої підстави. Багата кількість випадків переслідування і утиснення особи через її національну приналежність, позбавлені на цій основі її прав, свободи та й самого життя: геноцид вірмен Османської імперії, нацистське винищення євреїв, голодомор, все це вважається крайніми виявами певної могутньої тенденції. Відомо в усьому світі утиснення чорношкірих і різного кольору шкіри жителів США та їх боротьбу за свої права, та якими національними репресіями будувався комунізм в СРСР.
Так й нині в різних країнах видніється переслідування людей за національністю тощо. Чи можна взагалі сподіватися, що подібні дії будуть припинені? Чи не зумовить це на подальше загострення ситуації? Я вважаю, що вплив суспільства має велику силу, але сила власного морального гуманізму куди сильніша, та не кожен здатен до такого переосмислення ситуації, і легше піддатися впливу оточуючих вважаючи це правильним (піддатися спокусі), а ніж боротися за власні переконання. І на мою думку це найбільша особистісна проблема людства.
У світі існують безліч людей які є нащадками представників різних націй. Власне вибір самовизначення ідентифікації з конкретною національною традицією особиста справа кожного, а мораль має захищати це право на особистий вибір кожного. Популярні також випадки зміни національності по різним причинам. Чи маємо ми право засуджувати таких людей за їх особистий нацонально – культурний вибір?
Звісно, вибір людини власної соціальної ідентифікації не є повністю довільним – а й спирається на внутрішню суб’єктивність, на відчутті власних буттєвих витоків. Людина може обрати тільки себе саму, але важливо, щоб такою, якою вона є і може стати. Але важливо людині не бути пасивним об’єктом національності, бо якщо не обирає вона сама, то обирають за неї. Бо з досвіду наведених історичних прикладів можна побачити, до яких наслідків це може призвести.
Отже, можна зазначити, що суспільність людини та її соціальна диференціація найбільше відображається в моральній діяльності, а саме, у безпосередньому способі освоєння суспільного життя. Вагомий відбиток на мораль створився протягом століть та багатьох чинників соціальної диференціації суспільства.
На сьогодні важливим стає гуманне ставлення людини один до одного не зважаючи на відмінності у національності, відношенні до соціальної групи чи субкультурі, бо це вибір кожного який потрібно поважати, а не піддаватися критичній оцінці вкорінених стереотипів чи загального ставлення суспільства. І найціннішим на мою думку для кожного є дотримання власної точки зору, та діяльність відповідно до своїх вподобань, та діяти відповідно до закону Божого: «Не суди, і сам судимий не будеш».
