Що таке совість ? В суспільстві давно постає це питання . Кожен хоч раз в житті замислювався над таким явищем в нашій свідомості як совість. Кожен думає чи допомагає вона мені чи навпаки заважає . І звичайно у кожного по різному , але совість це насамперед той моральний чинник , який в тій чи іншій мірі не дозволяє нам чинити не правомірно до будь-кого .
Совість як власне чуття не рідко підказує нам про ті чи інші наслідки скоєного, говорити про те що краще було б змовчати і не базікати даремно . Совість саме належить до тих явищ які оберігають нас від надмірного висловлювання тої чи іншої інформації яка попереджує про душевну недоторканість . Треба зауважити що перед нами не тільки потаємна але і таємнича , прихована здатність яка майже не узгоджується з суспільними висловлюваннями та виголошеннями секретної інформації.
Часто , нажаль , люди не звертають належної уваги на совість ( чужу совість) особливо ті хто звик до влади та керуванням іншими людьми , нав’язувати свою власну думку та волю. А ті хто хоче зберегти чуйність внутрішнього голосу пасує деяка стриманість , яка в деяких ситуаціях не благо приємна до цієї людини . До речі . це стосується не тільки совісті , а й в цілої низки моральних та етичних інтимно особистісних норм моралі . Все аналізувати , тверезо оцінювати , переосмислювати , та обговорювати природу совісті як явище для представлення свого уявлення про своє внутрішнє Я і хто Я ? що роблю ? До чого я прагну ?.
Совість – це так би мовити , основа моральної свідомості буття . Совість виступає внутрішнім контрольним механізмом свідомості . Але совість також можна розцінювати двояко , як вчинити правильно по відношенню до однієї людини та не образити іншу . На основі вище сказаного можна розглянути ситуацію : Злочинець прийшов у гості до свого товариша , а той здав його правоохоронним органам . Він правильно вчинив по відношенню до законів установлених державою , але не совісно по відношенню до друга . Тому перш ніж щось зробити потрібно це декілька разів обдумати .Є така приказка :сім разів відмірь а один одріж .
На сьогоднішній день ми маємо можливість спостерігати як в мультфільмах совість зображають у виді янгола і демона на плечах, які диктують як вчиняти .
Вчинки до яких веде вимушена аморальна поведінка , важко лягає на душу совісної людини , але ж бувають життєві ситуації в яких людина вимушена чинити аморально по відношенню до інших людей .
Совість наче прокладає нам шлях з точки де ми перебуваємо туди де зараз власне можна говорити про совість . Тільки в таких випадках коли те чи інше подає внутрішній голос має моральне значення чи етичний сенс , коли це відноситься до вічного питання добра та зла , обов’язку совісті , відповідальності чи будь-якого відчуття яке стосується совісті .
Будь-які поклики буття що мають інше визначення – так би мовити відчуття соціальної солідарності чи гуманістичних побуджень . Прагнення до володіння чимось ( владою) , кохання чи будь-чого що безпосередньо не ототожнюється до совісті . Чи не може поступитися совісті наша національність та причетність , тим не менш не вдалось завершити ідеально підготовлений злочин .
Важливо , що голос совісті , яким він владним не був , у більшості випадків людина вчиняє за принципом « ПОТРІБНО» а не «ТАК УДЕ ПРАВИЛЬНО» . Вказуючи що можна було б зробити по іншому , чим вже скоєно , тим самим ми вирішуємо свободу своїх вчинків і подавляємо в собі це відчуття докору совісті не такі вже сильні , і чим далі тим менше беремо до уваги те правильне , а вчиняємо навпаки , потрібним для свого егоїстичного Я .
У повному обсязі розуміння морально – духовної проблематики людського буття загалом починається з розвитку культури і представляє вибір перед людиною , смислові засади котрого закладені в духовності . Реалізуючи свободи кожен з нас обирає свій життєвий шлях , вид діяльності , коло спілкування , свою систему цінностей та життєві орієнтири . Одначе вибір чогось в одно час являє собою відмовою чогось іншого , чого б можливо людина хотіла б більше , але вже обраний шлях не дозволить цього мати .
Основне значення совісті відносно як духовної сфери в цілому полягає в демонстрації своєї неспроможності самовдоволення та самовдосконалення . Совість не обмежується виконанням практичних дій , які б відповідали духовним цінностям особистості . Совість наполягає на більшому , на перевтіленні самій цілісності духовного . Суттєвим напрямом цього практичного перетворення що визначає зміни в людському становленні до світу в наслідок роботи совісті .
