Не дивлячись на те, що мораль є вселюдським загальним феноменом, це поняття не є сталим. Якщо бути точнішим, то зміст моралі постійно змінювався в залежності від історичного періоду, країни, суспільства. Навіть якщо розглядати одну конкретну групу людей, які зв’язані між собою певними постійними відносинами, які зберігалися протягом довгого часу, їхнє бачення моральних вчинків буде відрізнятися, не в силу того, що хтось поганий чи хороший, а через те, що всі вони абсолютно різні, зі своїм життєвим досвідом, світоглядом, уявленнями про етичні норми.
Ось і виходить, що моральні відносини дуже важко хоч якось класифікувати, адже їх так багато і всі вони різнопланові. Проблема поділу також полягає у тому, що немає конкретної основи, ознаки, за якою ці відносини можна поділити. Але все одно, з точки зору сфер життєдіяльності людини, об’єкту та суб’єкту відносин, існує певна розмежованість хоча вона і не представляє собою загальноприйняту класифікацію.
Людина – істота безперечно соціальна. Ті хто стверджує, що людина може спокійно прожити одна,в повній самотності не опираючись на підтримку суспільства, сильно помиляється. Звичайно ніхто не стверджує, що всім, без виключення, потрібен постійний, безперервний контакт із оточуючими. Ні. Ми всі різні. Хтось любить гучні багатолюдні компанії, а хтось віддає перевагу маленькому, тісному колу близьких. Але ми зараз ведемо мову про повну ізоляцію від суспільства.
Якою б інфантильною, інтровертною та замкнутою не була б людина вона не може йти проти своєї природної потреби – потреби у спілкуванні. Позбавлення можливості взаємодіяти з іншими, на мою думку, прирівнюється до насильства над своїм єством. Ми маємо змогу долучити незліченну кількість прикладів з літератури, коли людина опинялась в умовах далеких від цивілізації та людського суспільства.
Одним з таких прикладів є Робінзон Крузо, який опинився на безлюдному острові і не мав можливості ні бачити, ні чути, ані розмовляти хоч з кимось схожим на нього самого. Таке положення доводило його до стану межуючого з божевіллям. З цього ми можемо зробити висновок, що людина по своїй природі не може існувати сама. Вона повинна іти на контакт з оточуючими, передавати певну інформацію іншим та отримувати для себе нову від них, ділитися своїми емоціями та переживаннями. Це дозволяє відчувати себе живим, бути частиною чогось більшого за свій власний мікросвіт.
Моральні відносини виступають регулятором поведінки у суспільстві. Наявність у людини можливості спілкуватися з іншими призвело до виникнення певних етичних норм і правил. Різні сторони моралі виражаються у діяльності людей по відношенню один до одного і створюють межу дозволеного і, навпаки, забороненого. Порушення, так би мовити «неписаних законів» моральності, може викликати засудження з боку суспільства, зневагу та не розуміння.
Натомість дотримання моральних цінностей, за допомогою яких і реалізуються моральні відносини, приближує людину до ідеалів суспільства, загального схвалення. Можна зробити припущення, що таким чином людська цивілізація намагалася вберегти себе від можливого занепаду, який міг би відбутися, якщо б кожен думав лише про себе не рахуючись з іншими. Система працює, м’яко кажучи, не досконало, бо при виконанні усіх вимог, суспільство жило б у світі близькому до утопії без чвар, сварок, війн.
Але, як ми розуміємо, це не можливо, бо люди недосконалі. У кожного є певні негативні сторони, які іноді штовхають нас на здійснення вчинків негідних, а іноді навіть аморальних. У процесі свого життя людина помиляється не один раз, переосмислює і переоцінює своє життя та дає оцінку іншим. Не можна категорично стверджувати, що людина вчинила добре чи погано, адже якщо глибоко вдаватися у моральні відносини, велику роль відіграє ситуація в якій вона опинилася , її фізичні та духовні можливості вийти із цієї ситуації. Керуючи своїми інстинктами та примхами у процесі життя ми вчимося долати перешкоди і находити в собі сили здійснити правильний вибір на шляху до встановлення власної особистості.
Отже, життя у соціумі передбачає не лише певні привілеї та можливості, а ще й спонукає до відповідальності та обов’язку перед суспільством, а також перед самим собою. У першу чергу це проявляється у моральних відносинах. Незалежно від місця проживання, дати народження, соціального положення та національної приналежності, людина залишається людиною. Вона повинна гідно нести це звання незважаючи на життєві труднощі.
Моральність складає суцільний каркас поведінки кожного, який утворюється із понять про моральні відносини. Вони складалися не стихійно, а скеровано, цілеспрямовано та свідомо, про що і свідчить той факт, що моральні відносини, у той чи іншій мірі торкаються усіх сторін людського життя. Вони існують у взаємодії з іншими відносинами: економічними, суспільними, професійними, релігійними. Тому у них відбиваються особливості культури кожної нації, її традиції, ментальність.
Вони віддзеркалюються у кожній вихованій людині та в кожному здійсненому вчинку. Не слід забувати, що у моральних відносинах не буває готових рецептів. Кожен вчинок підлягає критиці. Кожне наше рішення може призвести до тих чи інших наслідків. Чим більш людина намагається відповідати суспільним потребам, тим вона вразливіша перед загальним невдоволенням та осудженням. Але саме із цих елементів складається людське життя і цього в жодному разі не варто боятися. Усе що потрібно – залишатися вірним собі і своїм моральним принципам,поважати інших та не забувати про самовдосконалення.
