Етика Середньовіччя за історичним датуванням охоплює V – XVст. (після падіння Римської імперії до початку розвитку капіталізму). Вона брала свій початок в умовах панування християнської ідеології. Основною метою філософії в той час було питання людини і Бога. Усі морально — етичні повчання цієї епохи стали основою звернення людини до Слова Божого і віру в Царство Небесне.
Тлумачення текстів Священного писання – Біблії являлось підґрунтям морально-філософських роздумів людини того часу. Відвернення від ідей християнства жорстоко переслідувалися. Становлення, поширення і стверджування християнства в період Середньовіччя сприяло розвитку духовної культури Європи. В той час виникнення і розповсюдження нової світової релігії –– ісламу, яка взяла свій початок у пустелях і зелених оазах Аравійського півострова. Засновник ісламу є Мекки Мухаммед.
Це і було початком розвитку духовності на Сході. І започаткувало розвиток етичної думки протягом тисячоліття. Під час ознайомлення з етичними вченнями Середньовіччя, я звернула увагу на те, що більшість сучасних авторів підручників і посібників з етики не звертають уваги на духовну моральність мусульманського світу. Але це не дає мені повних уявлень про мораль і моральність у Середньовіччі, тому що, саме в середньовічну добу набула розквіту і брала свій початок мусульманська культура з елементарними етичними засадами. Релігією якої був іслам – нова ніби модель державності.
Саме в XXIст. набуває особливого значення питання про мусульманські етичні принципи, яке призводить до протистоянь християнської і мусульманської цивілізації. Саме в арабському світі у Середньовіччі відбулося формування етичних поглядів в рамках ісламу. Формування цієї релігії бере свій початок в першій половині VIIст. Магомет був головним пророком Аллаха. Як свідчать джерела про те, що під час осяяння він побачив ангела Джабраїл, який сповістив йому волю Аллаха щодо Магометового покликання передавати волю Аллаха людям, а також звернув його увагу на письменну свитку. Згодом ці тексти стали основою головної священної книги ісламу – Корану.
Після цього випадку Магомет став пророком – проповідником він закликав до того, що людина повинна підкорюватись волі Аллаха та вірити в нього і жити за його заповідями в повсякденному житті. Основою віри в Аллаха є покірність, моральна настанова і визначальна риса віруючих цієї релігії. Саме через це вони звуться мусульманами, що означає «покірні». Магомет також встановлював певні рамки способу життя людини і етичні норми поведінки, їх моральність. Дотримання яких від мусульманина за його словами вимагає Аллах.
Виходячи з етичних поглядів арабського світу у Середньовіччі можна зробити для себе певний висновок, а саме те, що Аллах для мусульманина був найвищою цінністю у житті. Адже за їхніми твердженнями він все створив і передбачив, а також визначив долю кожної людини. Ця позиція є різновидом релігійного фаталізму. Людина повинна бути покірна його волі, адже вірних Аллахові чекає – рай. Також в етичних поглядах Середньовіччя зазначається, що кожний мусульманин є рівним перед Аллахом. Для них родинні зв’язки являлись священними. Важливими моральними цінностями для жінки є покірність чоловікові і вірність. Для них головним було дотримання моральних та етичних цінностей перед Аллахом. Священні тексти, записані в Корані, Сунні і Шаріаті для мусульманства є джерелом етичних засад.
В них зазначається, що кожний мусульманин є рівнем перед Аллахом і кожний покірний його волі і є воїном ісламу. Також в священних книгах закладена соціальна структура ісламського суспільства. Саме в них взяв свій початок розвиток моральних стосунків у середовищі арабів, а також закладена етична модель поведінки арабів в повсякденному житті.
Араби були переконані, що Аллах керує всім світом, але не спілкується з ними, а передає свою волю через посередників –махді. Ці послання користуються моральним авторитетом і з’являються, для того щоб покращити життя людей і направити їх на вірний шлях. Мусульмани в добу Середньовіччя вірили у волю Аллаха та поклонялись йому. Я вважаю що це є актуальним і в наш час.
Також я не можу не звернути увагу, на значний вклад видатних діячів середньовічної ісламської культури, які внесли свій внесок у створенні етичних засадах мусульманського суспільства таких як: Аль–Фарабі він був переконаний, що для людини головною метою діяльності є щастя його ще називали «Другим вчителем», адже «першим вчителем» називали Аристотеля, Ібн-Сіна (Авіценна) — один з найбільш знаних мислителів середньовічного Сходу, якого ще називали «Князем вчених». На мою думку саме вони стали основоположниками в етичних засадах Середньовіччя.
Проаналізувавши джерела з етики Середньовіччя Східного ісламу, можна зробити висновк, що морально-етичні цінності мусульманського народу не набули значних відмінностей між минулим і сьогоденням. Адже араби вважали і вважають, що Аллах все створив і передбачив наперед і вірять у волю його. І саме епоха Середньовіччя заклала основні етичні засади в нову релігію того часу –– Іслам.
