Азіатська культура, їх філософія, мораль – це феномен, якого не можна побачити ні в одній культурі світу. Саме в Азії зародилися найдавніші цивілізації, могутні імперії, перші релігії (буддизм, іслам), які і по сьогоднішній день не вичерпали свою могутність. Міста та країни розвиваються, модернізуються, але в той же час мораль та традиції стоять не на останньому місці.

Моральна система азіатського світу значно відрізняється від європейської. З давніх-давен в країнах Далекого Сходу морально – філософська система надавала великого значення у гармонійній єдності людини та природи. Природа – це мати, це невід’ємна частина моралі. Кожна країна азіатського світу, кожна цивілізація унікальна. Яскравими представниками цієї системи є японська та китайська моральна система.

Японська моральна система унікальна. Японці стараються завжди допомагати один одному, особливо селяни. Вони вирощують рис, і щоб отримати врожай в Японії, потрібно працювати разом, тому що тут часто ідуть сильні дощі, тайфуни, влітку багато комах, що може призвести до втрати врожаю, і японцям важко виконувати сільськогосподарську роботу самотужки. Восени, після збору урожаю, в селах відбувається фестиваль – свято вражаю, на яке збирається багато людей.

На цьому святі японці дякують богам за такий багатий врожай, моляться, щоб на наступний рік вродило ще більше, обов’язково моляться за дітей, а потім святкують. Святкують вони, звичайно, пишно та весело: переодягаються в костюми, готують багато смачної їжі, проводять різноманітні конкурси.

Для японців дуже важливими є поняття «честь» та «гідність». Найбільше, вони бояться зганьбитися. Є цікавий факт, що під час Другої світової війни японці, які потрапили в полон, заподіяли самі собі смерть. Японці вважають таких людей сміливими. Вони і зараз понад усе бояться осоромитись, тому на заняттях у навчальних закладах школярі або студенти ведуть себе пасивно, рідко щось говорять.

Японці дуже працьовиті. Вони переконані, що потрібно дуже добре та плідно працювати кожному для свого суспільства. В Японії поняття «я та суспільство» — рідкісне явище, у нихє поняття «ми». Саме тому економіка Японії розвивається дуже високими темпами, починаючи з 60-х років 20 століття, адже вони ставляться до праці, як до свого обов’язку перед державою, для японців це дуже важливо. Приміром, працівники залізниці ретельно перевіряють справність поїздів – до останнього гвинтика. Водій таксі, автобуса або іншого громадського транспорту щодня миє свою машину.

Звичайно, це породжує й інші проблеми – люди щодня працюють по багато годин, мало відпочивають, непоодинокі бували випадки смерті від перевтоми. Близько 30 тисяч людей покінчують своє життя самогубством щороку, тому що вони не можуть знайти серйозної та відповідальної роботи.

Діти виховуються в повазі до своїх батьків. Главою родини завжди є батько. Діти завжди прислуховуються до порад своїх батьків.

Жінки перебувають у залежному становищі від своїх чоловіків. Раніше дівчатка не ходили до шкіл, а коли вони підростали, то займалися тільки домашнім господарством і вихованням дітей. Зараз всі дівчата навчаються в школах, багато – в університетах, однак кількість студенток у вищих навчальних закладах у чотири рази менша, ніж студентів – хлопців. Є кілька жіночих університетів, де навчаються тільки дівчата. Там вони навчаються готувати їжу, вишивати, вивчають основи лікарської справи, ознайомлюються з літературою, мистецтвом.

В Японії жінка має бути різносторонньо розвинутою. Жінки, звичайно, можуть влаштовуватись на роботу, але на різних фірмах, в організаціях та різних фірмах поширене переконання, що чоловіки працюють краще ніж жінки, і віддають перевагу саме чоловікам. Також вважається, що японська жінка, після того, як вона вийде заміж, повинна припинити працювати, займатися домашнім господарством і вихованням дітей. Тому молоді японки ( 20-30 річні ) часто працюють, якщо вони здобули вищу освіту, а багато жінок віком 35 і старше років переважно не працюють. Для Японії рідкістю є жінка – директор фірми. В парламенті часто порушується проблема становища жінок, але ситуація поки що істинно не змінюється.

В Китаї діти виховуються у великій повазі до батьків. Дітей вчать, що рідніших та ближчих людей ніж батьки просто немає. Якщо батьки помирають, то діти повинні три роки жити відповідно до того, як навчили їх батьки, і навіть стиль життя має бути подібний як у батьків. Тоді кажуть, що це справжній син або справжня донька. Поки батьки живі, діти не повинні подорожувати в далекі країни, залишаючи батьків самих. Можна вирушати в подорож до інших країн і жити там лише тоді, якщо маєш якусь важливу мету – на навчання або на роботу. І якщо китаєць це зробив, він має серйозно і наполегливо працювати або навчатися. Ця традиція йде ще з Давнього Китаю.

Дівчат виховують так, що вони мають коритися своїм батькам, а після одруження – своїм чоловікам. Якщо чоловік помирає – всі зусилля спрямовувати на виховання дітей.

Моральна система азіатського світу є досить цікавою та повчальною. Не дивлячись на модернізацію та культурологію сучасного суспільства, азіатський менталітет та його моральна система побудована так, щоб не забувати свої звичаї та традиції. Можливо, деякі особливості корисно було б розвивати у нашому суспільстві, адже ми згадуємо нашу історію та певні цінності тільки тоді, коли нам дають поштовх, тільки в не найкращі часи ми можемо об’єднатися.