У політичній думці твори Д. Донцова належать до націоналістичної течії. Серед його основних творів, зокрема такі: “Підстави нашої ” , Націоналізм , “доба і література ” , “Туга за героїчним ”, “Від містики політики ” , Незримі скрижалі Кобзаря , “Клич доби ”. Тут простежується еволюція його поглядів, процес формування нових теорій (еліти, державства, політичної соціалізації молоді), світоглядних позицій чинного націоналізму, переважно на політико-психологічній джерельній базі.
В одній з перших своїх праць “Підстави нашої політики ” Д. Донцов проаналізував конфліктне середовище між європейською і російською цивілізаціями та визначив місце української політичної думки у цій боротьбі. У першому розділі автор виводить такі основні думки: європейська цивілізація орієнтується на суспільства, російська – на державу; в російському середовищі домінує нехтування особистістю на користь колективу, церква підпорядкована державній владі, суспільна думка підносить масу і зневажає одиницю, примітивізм суспільного ідеалу, покірність зовнішній силі .
Потрібно зазначити, що розгляд суспільно-політичного становища російського суспільства був важливим для Д. Донцова до означення ліній нашої національної політики. У наступних частинах автор апелює передусім до національної єдності спільного національного почуття, без чого неможливою буде перемога, нарікає на виразну атрофію політичного інстинкту. Він вибирає, як вважає С. Квіт, панування і до любові до свого додає ненависть до чужого . Важливо, що Д. Донцов у книзі визначив основні ідеї внутрішньої і зовнішньої політики, проаналізував рушійні сили української революції і обґрунтував думку, що селянство має бути опорою майбутнього державного будівництва.
Актуальною проблемою психології сучасного політикуму можна вважати у статті «молодь і політика» Д. Донцов визначає такі важливі аргументи, які повинні стати основою для політичної соціалізації молоді, – “Бог, отчизна і власна честь ”.
Отож, важливими ідеями у творах Д. Донцова є розвиток української політико-психологічної думки у контексті європейської; конструктивний критичний аналіз політичних ідей українських мислителів ХІХ ст. – першої половини ХХ ст., розвиток теорій політичної еліти й орденської організації, політико-психологічний аналіз європейської і російської спільноти, вироблення психологічної основи чинного націоналізму як нового світоглядного вчення та інші.
Зазначу, що провідною тезою творчої спадщини Д. Донцова є і залишається традиція боротьби за основи національної державності. Теза була достатньо обґрунтована і знайшла своє практичне втілення у національно-визвольній боротьбі УПА, збройного підпілля ОУН, дисидентській діяльності, Всеукраїнському референдумі про державну незалежність 1991 р., Помаранчевій революції 2004 р. і дієва у сучасному політикумі України.
Нині творчу спадщину Д. Донцова вивчати не тільки з позицій об’єкта політико-психологічної думки і водночас суб’єкта життя України 1920–1930 рр. Саме талант Д. Донцова ідеолога української націоналістичної ідеї і редактора видань “Літературно- Науковий Вістник” (ЛНВ) та “Вістник” (1922–1939) об’єднав плеяду “вістниківців”. Серед них визначні письменники і критики – , Ю. Липа, , У. Самчук, О.Теліга, О. Лятуринська, Р. Єндик, . К равців, Р. Кедро, О. Грицай, М. Мухин, , М. Островерха, які формували світогляд покоління українських революціонерів ХХ ст.
Своєрідною хрестоматією з історії політико-психологічної думки можуть слугувати книги біб- ліотеки видання “Вістник” – М. Островерха “Муссоліні”, М. Макіявель “Володар”, М. Антонович “Ґеррес”, Р. Єндик “А. Гітлєр”, Р. Керч “ Франко – вождь іспанців”, Д. Донцов “Патріотизм”, Д. Дон- цов “Де шукати наших традицій”, Ґ. Лє-Бон “Завдання проводу”, Д. Донцов “Маса і провід” та інші, де подані політичні портрети громадських і державних діячів тогочасної Європи, різ ні аналітичні розробки з проблем волюнтаризму, елітаризму, фашизму, націонал-соціалізму, комунізму та дискусії розвитку української національної ідеології.
Отож, важливими ідеями у творах Д. Донцова є розвиток української політико-психологічної думки у контексті європейської цивілізації; конструктивний критичний аналіз політичних ідей українських мислителів ХІХ ст. – першої половини ХХ ст., розвиток теорій політичної еліти й орденської організації, політико-психологічний аналіз європейської і російської спільноти, вироблення психологічної основи чинного націоналізму як нового світоглядного вчення та інші.
