Етика та психологія – науки, які тісно стикаються між собою у вивченні людської поведінки та спонукання, але досліджують їх з різних точок зору. Етика як дисципліна відповідає на питання про те, на які норми цінності, або цілі люди повинні орієнтувати свою діяльність.

Більше двох з половиною тисяч років назад філософ та педагог Конфуцій встановив систему етичних норм: чесність, вірність, повага, бережливість і т.д. Учіння для Конфуція – одна з радостей, шлях розкриття людських вмінь.

Майже аж до XVIII століття у філософії не існувало певних меж між психологією та етикою. В етиці панував натуралізм і психологізм в тлумаченні природи моральних мотивів, як деяких природних прагнень і почуттів людини. Кант вказав, що потрібно ставитися з схваленням до хорошого та з осудом до поганого.

Потрібно випробовувати внутрішнє задоволення своїми добрими вчинками, а докори сумління від аморальних дій людина може тільки в тому випадку, якщо вона вже є моральною особистістю. Кант визначав етику, як науку про поведінку людини та про те, якими мають бути її мотиви, якщо навіть насправді він їм не слідував.

Психологія вивчає закони людської психіки, як загальні так і специфічні властивості особливості, соціальних груп, в загалом людини, процеси, що протікають у свідомості людини і складові внутрішні, суб’єктивні причини її дій. Етика розглядає поведінку і духовний світ людини, оскільки вона визначається соціально-історичними законами моральності, відповідає, або не відповідає моральним вимогам.

Психологія розглядає властивості характеру людини з точки зору її обумовленості певними психічними механізмами в мозку людини, які частково можуть бути природженими або набутими вихованими у відомих соціальних умовах і які зовні виражаються у відповідних діях, типових для даної особи.

Етика розглядає моральні якості безвідносно до психічних механізмів, як загальної характеристики поведінки безлічі різноманітних людей і залежно від того, відповідають чи не відповідають вони моральним вимогам дає їм позитивну чи негативну оцінку.

Взаємовідношення етики та психології це проблема, яка відображає гострі питання в сучасній філософії та культурі. Це обумовлюється з одного боку переважним панування психології, яке проявляється в інтенсивно зростаючий вплив психології в суспільство, а з іншого боку різким зниженням рівня етичної освіти та морального світосприйняття в житті.

Свідомість сучасної людини знаходиться під ідеологічним впливом багатьох політичних, психологічних та релігійних міфів. Залишаючи осторонь політичні та релігійні міфи можна вважати, що психологічний міф є одним серйозним фактором моральної деформації свідомості сучасної людини.

Поширення масової психологічної культури свідчить про втрату деяких фундаментальних етичних принципів і цінностей, що виявляються в здатності критично оцінювати ідеї, що знижують поріг моральної чутливості людини. Якщо людина не просто вірить, а й прагне за допомогою психології вирішити свої духовні проблеми, то це є показником свого естетичного ядра.

Етика перестає бути центром моральної рефлексії, за допомогою якого вирішуються головні питання людського існування, що виражає реальну духовну кризу сучасної людини. Долучитися до високих зразків моральної культури, зробити їх практичним засобом при вирішенні конкретних проблем людини — одне з найважливіших завдань сучасної, і а тому числі й теоретичної етики.

Від Аристотеля філософська думка була є і буде головним смисловим джерелом для побудови різних моделей в психології. Саме в етиці розроблений фундаментальний базис, який є основою для практично всіх психологічних концепцій, які існували в історії європейської духовної культури.

Так у вченнях про «душу» самого Аристотеля виявлено загальні філософські поняття, які є також основним предметом науково-психологічного дослідження аж до цього часу. «Характери» Феофаста заклали основи для типології особистості та психології моралі. Вчення Августина про внутрішнє «я» стало бузцінним джерелом для всіх варіантів інтроспективної психології. Психофізичний дуалізм Декарта став основою для когнітивної психології, і взагалі для становлення наукової психології. Ніцше вплинув найрішучішим чином на розвиток глибинної психології та психології моралі.

Естетичні та філософські побудови Спінози, Бахтіна, Мамардашвілі, Дільтея, Достоєвського та багатьох інших представників філософської думки, це те, без чого психологія не може відбутися як самостійна наука. Це дуже глибоко розумів С.Л. Рубін штейн, ставлячи головне питання психології про людське спілкування в розряді етичних питань.

Сила волі вивчається психологією з точки зору психічних механізмів, які керують поведінкою людини, а в етиці розглядається як позитивна моральна якість, що відповідає відомим вимогам моралі, що відбиває певні суспільні потреби. Таким чином, і моральні якості і психічні властивості причинно обумовлені, але проявляють в собі різні види причинності.

При всій відмінності етики та психології ці науки між собою взаємопов’язані. Етика роз’яснює моральне значення тих чи інших досліджуваних психологами дій, мотивів, характерів, а психологія розкриває психічну природу і умови формування цих моральних явищ.