Образи різні, одні забуваються з часом, а інші навпаки засідають глибоко в серці на все життя. Будь-яка образа завжди породжує за собою багато негативних емоцій, таких як ненависть, помста, ворожість, злість, розчарування і це ще не кінець списку. Образа не зникає, а навпаки розростається всередині людини. То чи варто плекати її в собі?
Що ж таке образа? Образа — один з видів морального (душевного) болю, поряд з виною, соромом, співчуттям, сумом, страхом та ін. Коли починається формування образ? Напевно багато хто помічав, як малюк вдарившись випадково об стільчик б’є його кулачком. Він ображений, стілець опинився не в тому місці і став винним. Та яким би той стілець не був, але мамою маніпулювати краще використовуючи її почуття провини.
Дитина розуміє, що образившись він швидше отримає бажане не прикладаючи великих зусиль, тому з кожним разом він буде відточувати своє вміння на всіх рідних. На думку дослідників, дитяча образа доволі сильно відрізняється від дорослої. В її основі зосередженість на власній особистості. Не маючи достатнього досвіду малюк буде поширювати свої бажання на все, що потрапить в його поле зору. Дітям здається, що батьки повинні приділяти всю свою увагу тільки їм, а також обов’язково виконувати всі їхні забаганки. Якщо цього не робити, то дитина розцінює це як велику несправедливість і найсильнішу образу.
Також, доведено що діти вже з першого року життя ознайомлюються з почуттям образи і намагаються ним користуватись, але це проявляється дуже рідко. Найчастіше малюки швидше вчаться ображатись на рідних. З двох до п’яти років діти більш краще опановують образу, вони переймають її від дорослих. Діти починають усвідомлено користуватися образою, вони завжди знають за що, навіщо і на кого вони ображені. Вони розуміють, що образа працює бо на неї реагують. Зазвичай безпричинно і даремно маленькі діти не ображаються. Чи є образа вродженою емоцією? В будь-якому випадку малюки ще не вміючи ображатися активно цьому вчаться.
Для дітей, образа виступає, як природний засіб тиску на найближчих людей. Дорослішаючи, люди починають розуміти, що образа це не вихід з ситуації і вчаться житии без образ. Однак, дорослішають не всі і реагувати на образу все ж якось потрібно. Образа – це не вроджена емоція, а результат соціального навчання. У немовлят є простий вроджений стан агресії, а от складної поведінки образи їм треба ще навчитися. Діти швидше вчаться ображатися в тому оточенні де від них цього чекають. Наприклад, в родинному колі, де батьки не правильно інтерпретуючи емоції і поведінку дитини сприйматимуть все, як образу.
Вітчизняні психологи показали, що причинами дитячих образ є наступні: зауваження дорослих; підвищення голосу; коли не дозволяють робити те, що хочеться; дражнять. Також образа проявляється у випадку знецінення свого Я, коли дитина непомітна. До таких ситуацій відносять: ігнорування або недостатність уваги, відмова в чомусь бажаному, не шанобливе ставленя з боку інших. З підліткового віку почуття образи закріплюється, як мимовільна реакція. Почуття образи виникає не стихійно, образам вчить суспільство так само, як читати або писати. Як позбутися дитячих образ коли з кожним днем додаються нові. Щоб не привчати дитину до маніпуляцій винним через образу потрібно реально оцінювати його працю, а не бездумно відкуплятися цукерками чи байдуже ігнорувати досягнення дитини. Але важливо також не перехвалити дитину, вона розуміє не справедливість похвали і може також образитись, як і в ситуації коли зусилля не були оцінені.
Доросла образа не сильно відрізняється від дитячої. Найчастіше образа більш притаманна жінкам можливо через те, що вони більш схильні жити почуттями. Чоловіки ж не ображаються, а засмучуються. Але дорослі чоловіки також здатні ображатися, як маленьке дівча. В такі моменти вони самі не помічаючи цього перетворюються на маленьких скривджених дівчаток і чекають вибачень та справедливості. І не дай Бог, вибачення буде меншим ніж того потребує та маленька дівчинка в тілі дорослого чоловіка.
Образити можна цілеспрямовано або ж випадково, зовсім трошки або ґрунтовно. Легше образитись на рідних ніж на чужих. Дорослі найчастіше намагаються приховати свою образу вважаючи її своєю слабкістю. Вони просто навчилися ховати образу під іншою маскою, наприклад посмішки, нейтральності. Таких масок може бути дуже багато і всі вони для того щоб ніхто не помітив образу. Ображена людина відчуває море неприємних відчуттів, ще й до того впевнена, що саме вона є жертвою і саме з нею вчинили не правильно. Ображений зазвичай подумки застрягає в обставинах і постійно прокручує момент коли його образили.
Образа виводить людину з рівноваги, вона відчуває злість, розчарування, гнів і може або відкрито почати конфлікт з кривдником, або навпаки уникати його. У будь якому разі відчуття образи заважає лише ображеному. Образа ще виступає, як стан пасивної жертви обставин, яка не може впоратись зі своєю ситуацією, але може по плакати десь тихенько в куточку чекаючи, що ввесь світ впаде до її ніг.
Причиною багатьох образ є наші нереалістичні очікування, які чомусь ніхто не виконує. В підсумку чутливій людині залишається тільки пасивно ображатися і чекати поки бажання саме виконається, а для самостійних дій ображений ще поки дуже малий і зовсім не готовий. Образа – це маніпуляція. Всі ми зовсім як малі діти хочемо любові та уваги. Але діти все ж хитріші за нас, щоб отримати бажане діти ображаються навмисно, дорослі ж вірять в свою образу.
Дитина може зупинити свою маніпуляцію в будь який момент чого не може зробити дорослий тому, що з роками звик діяти на автоматі. Образа – це негативна емоція, яка може супроводжуватись не лише поганим настроєм, а й занепадом фізичних сил або дискомфортом в тілі. Люди часто зустрічаються з образою і зазвичай частіше помічають коли кривдять і рідше, як ображають вони. Дорослі ні на кого всерйоз не ображаються, замість образи можна поговорит з людиною і вирішити мирно всі питання. Але зовсім відмовлятись від образи теж не правильно, мова образи відома всім і в деяких ситуаціях почуття образи може буди достатньо ефективним.
Як підсумок можна сказати, що якою б привабливою не здавалася образа, напевно, важливіше вчити тому, що ображатися нерозумно в принципі. До того в нашому житті набагато більше приємних почуттів, тож краще відчувати їх ніж страждати в куточку від образи.
