В сучасному світі у більшості людей присутні певні суспільні установи, якими вони керуються на протязі всього життя. Подібні установи , норми та принципи існують і в етиці, вони мають назву моральні цінності. Від моральних цінностей залежать наші вчинки, погляди, переконання. В більшості випадків вони змінюють поведінку людини та безпосередньо вливають на волю особистості.

Коли соціально зріла людина вчинила на противагу моралі, у неї виникає почуття боргу , якщо ж вона його не виконала — то він перетікає в почуття вини і людину гризуть докори сумління. Людське сумління пов’язане з почуттям морального обов’язку, що пред’являє собою високі моральні вимоги.

Наша совість як суддя і саме наскільки людина морально вихована, настільки правомірно вчиняє суддя з нею, тривожать докори сумління та інше.

Цікавим є те , що дана проблема була актуальна як в минулому , так і в сучасному суспільстві. Тим паче, як швидкоплинно змінюється світ, а з ним і моральні установи людей.

З совістю можна пов’язати людський егоїзм в усіх його проявах. Кожна людина в більшій або меншій мірі егоїстична по своїй натурі, в неї це було сформовано на протязі тривалого часу як рефлекс. За для того, щоб людина була менш егоїстичною, потрібно її виховати правильно та з високим моральним орієнтиром. Особистість повинна бути менш зосереджена на собі, своїх проблемах , в той же час допомагала іншим людям в різних життєвих ситуаціях як морально так і фізично.

Але все ж таки оборює той факт , що ми живемо в XXI столітті, в час революційних перетворень, наукових відкриттів нібито удосконалюємось, а забуваємо про елементарні закони людського буття. Ми боїмось відкритись іншим людям, скупі на емоції та почуття, ігноруємо потребу в допомозі інших людей. Людство вдосконалюється ,але не в усіх його проявах.

Багатьом здається, що краще не надавати великого значення моральним якостям і нормам, що без них легше жити, легше приймати рішення. Якщо так буде думати кожен та вчиняти проти совісті ,наше суспільство почне деградувати ,а людство втратить облік людяності. Жодне суспільство не досконале, але дивлячись на цивілізовані країни, їх духовна та моральна вихованість на високому рівні. На жаль ,у нашій країні це простежується не так часто.

Ще одним з рішучих фактів ,які безпосередньо впливають на свідомість людини, є матеріальні цінності, їх вартість, престижність, вони мають зверхній вплив і керують нашою свідомістю та впливають на нашу совість.

Безпосередній вплив має і соціальне оточення, ЗМІ. Оскільки кожний день ми стикаємось з різними видами агресії, нерозумінням один одного, егоїстичним відношенням. Кожен день нам по телебаченню, в Інтернеті, газетах диктують свої соціальні установки , до яких ми б ,можливо, і не хотіли, але все ж таки прислухаємось ,забуваючи про моральний аспект. Світ став більш жорстокішим у різних його проявах : від бойових дій до самого елементарного людського відношення один до одного, співчуття та співпереживання.

Якщо особистість відповідальна, відкрита та має глибоке почуття морального обов’язку — вона є совісною людиною. Така особистість ставить перед собою високі моральні вимоги, удосконалюється, на протязі життя працює над своїми негативними якостями, чуйна, здатна впоратись з емоційними переживаннями і допомогти в любій ситуації та у важкий для інших час. У совісної людини розвинений духовно-моральний світ.

Недоліком сучасного суспільства є втрата потреби у власному моральному самовдосконаленні, таким чином знецінюється власна моральна сутність. В оточенні це виглядає так: мені досить соромно за деякі вчинки, через те ,що це засуджується моїм оточенням. Але якщо змінити оточення ,не буде кого соромитися, а отже і совість не буде докучати. Таким чином змінюється пріоритет цінностей разом із моральними установками.

На противагу совісній існує велика частка аморальних, безсовісних навіть маргінальних особистостей. Але їм потрібно працювати над собою , над своїми моральними якостями. Самодисципліна та саморозвиток на протязі всього життя їм у цьому допоможуть.

Совість виконує оборонну функцію, вона вимагає дотриматись моральних заборон, змушуючи особистість вчиняти певні дії , якими б звабливими вони не були.

Совість потрібно формувати з малечку ,тому що не завжди потім у дорослому світі є почуття усвідомленості, відповідальності один перед одним. На протязі всього життя людина працює над собою , над своїми якостями і самовдосконалюється. В неї формується моральний і духовний світ, з яким вона вступає далі у доросле життя та вчить інших.

Отже, совість не виникає на пустому місці і не зникає безслідно, вона формується в процесі плідної моральної діяльності особистості. Таким чином прогресує чи деградує ,в залежності від об’єктивних і суб’єктивних причин. У самосвідомості особистості, яка духовно-морально сформована, совість чиста перед оточенням та перед самою собою.