Слово добродійність включає в себе поняття добро і діяти, творити не сподіваючись на винагороду. Бо як говорили східні філософи, що у вічне життя людина з собою бере те, що бачила, те що людям віддала і створила, і білий саван в який її загорнуть. Тобто це категорія вічного, бо не має жодної людини яка б відмовилася від доброго слова, від вчасно наданої допомоги чи мудрої поради. Категорія добра полягає в тому щоб помічати навколо себе людей, які потребують допомоги .

Живучи в сучасному світі та озирнувшись до філософського вчення-етики Давньої Греції, Риму, часів Київської Русі ми розуміємо що поняття та діяльність добродійності, взаємодопомоги, доброчинності, волонтерства актуальні в будь-які часи . Нам знайомі приклади багатьох волонтерських рухів, це є допомога та створення благодійних фондів які допомагають хворим на лікування, дітям та особам із особливими вадами розвитку.

На сучасному етапі поширився волонтерський рух допомоги Українській Армії та добровільним бригадам учасникам антитерористичних операцій на сході країни, допомоги біженцям з тимчасово окупованих територій . І з впевненістю можна сказати чим загальніша потреба людей в отриманні волонтерської допомоги і чим більшою бідою чи проблемою викликано це почуття, тим більш згуртованішими стають громадяни у наданні доброчинності.

Не лише для дорослих, але й для дітей доброчинність стає найбільшим проявом моральної поведінки особистості. На сучасному етапі дорослі громадяни перераховують власні заощадження, діти віддають свої заощадженні кошти або проводять ярмарки для збору таких коштів щоб перерахувати їх на підтримку армії. І важливим фактором є те , що доброчинність надають не лише зайвими коштами, а й такими які іноді самій людині потрібні, але вона не задумуючись жертвує ними на користь та благо інших.

Саме це є поштовхом до морального розвитку людини, до розвитку її свідомості. Важливим є те, що волонтерством займаються щиро, свідомо, вкладаючи у справу часточку своєї душі.

Однією з основоположних засад волонтерства є робити щось , не чекаючи нічого в замін. Цей, так би мовити рух, здавна популярний на Заході стає все більш активним в Україні. Особливо він розповсюджений серед молоді та студентства. Люди, які займаються будь-якою суспільно корисною діяльність, витрачаючи на це свій час та ресурси і є волонтерами. Ця сфера діяльності має безліч різних напрямків.

Наприклад, дуже популярним є рух «Лікарі без кордонів» — лікарі різних спеціальностей їдуть на деякий час в країни Третього світу, щоб лікувати хворих та слідкувати за охороною здоров’я населення. Роблять вони це безкоштовно, інколи ризикуючи і власним здоров’ям проте роблять вони це з великим бажанням допомогти людям, які цього потребують. Про що це може свідчити, як не про їхню самовідданість?

Відомим також є рух «Від серця до серця», присвячений діткам. Волонтери шукають меценатів, або власними силами збирають кошти на лікування онко-хворим дітям, іншим дітям, які потребують дорогого лікування та на модернізовану апаратуру в лікарні.

Всесвітньо відомий «Грінпіс» займається охороною природи у всьому світі, таким чином оберігаючи здоров, я та життя жителів усієї планети. Саме завдяки цим людям ми можемо вдихнути на повні груди, в прямому сенсі цих слів.

Якщо не брати далеко, то згадаймо Революцію Гідності! Люди, лишаючи всі свої справи, йшли на Майдан і робили хто що міг – хто готував, хто прибирав, хто розносив їжу і пригощав нею громадян, хто лікував. Кожного дня, ризикуючи своїм життям вони відстоювали нашу честь та свободу і кожен робив для цього якусь свою справу.

Так як зараз люди з останніх сил збирають необхідні речі для наших військових, наших захисників – хтось пише оголошення, хтось безпосередньо їздить і збирає допомогу, хтось влаштовує культурні заходи на яких цю допомогу можна зібрати, хтось везе це все на схід…

І хоч ці люди цього і не визнають – вони герої нашого часу.

Мимоволі на думку йдуть роздуми про, те що волонтерство та добродійність це прояв високої людяності та моралі. Бо людина в якої не розвиненні та відсутні почуття добра, любові, співчуття, жалю, сердечності та вміння спрямовувати їх на благо інших не буде допомагати безкорисливо іншим.

Але хочеться застерегти іноді від таких факторів які б я назвала « псевдо волонтерство». Коли багато політиків або тих хто прагне до влади вдає з себе добродіїв надаючи кошти дітям, харчі пенсіонерам, медикаменти та обладнання лікарням про свою « благодійність» розповідають з таким пафосом і героїзмом, а насправді все це роблять для власної вигоди. Таких добродіїв слід остерігатися, бо мета яку вони переслідують не допомога нужденним, а власний егоїзм.

На невеликій кількості наведених прикладів ми розуміємо, що в будь які часи та епохи найактивніший волонтерський рух працює в часи спільної біди: війна, економічні та гуманітарні катастрофи, епідемії та хвороби. Біда об’єднує людей.

Волонтером може стати кожен, пожертвувавши певну частину грошей, одягу, продуктів харчування, витратити час на допомогу іншим, але головне щоб в цьому був безкорисливий поклик душі – добродійність.

В кожного своє місце в суспільстві, в кожного свої мрії та цілі, плани на життя, але варто засвоїти одну істину – робіть добро! І відчуття, що ви комусь потрібні, що ви змогли комусь допомогти заповнить вашу душу теплом, а волонтерство – стане вашою корисною звичкою.