«Человек по-настоящему становится
человеком только в момент принятия решения»
П. Тиллих.

В наш час ми часто відчуваємо трагізм людського буття і спостерігаємо за несприятливими умовами оточення. На жаль, так склалося, що на цьому фоні форумається наша самостійність, незалежність, а саме головне – самовизначеність . У кожного з нас приходить момент, коли він задається питання свого призначення , тоді відбувається акт визначення й усвідомлення самого себе як особистості та як «суб’єкта часу».

Самовизначенням особистості являється визначення самого себе у світі суспільно прийнятих критеріїв особистісного становлення та подальша дієва реалізація на основі цих критеріїв.

Сутністю цього явища виступає діалог з самим собою, де темою обговорення якраз і є значеня особистості, як суб’єкта часу. Ми починаємо замислюватись над питаннями, які до цього чули, але ніколи не намагалась прив ’язати їх до себе, які обговорювали раніше , читали про них, але не вважали, що прийде час і це стане нашою проблемою.

Першим в цьому випадку виступає – « Чого я хочу ?», які мої цілі та плани, які б можна здійснити . З цього випливає наступне : « Що я можу?» , які мої можливості та схильності в цьому, чого б я міг досягнути. А далі ми намагаємось зрозуміти — « Хто я є ?», тобто свої особистісні якості та можливості, як моральні, так і фізичні. Насправді цей процес може діяти роками, а в деяких випадках так і не закінчитись.

Людина може так і знайти самого себе за весь період свого життя. На жаль, такі випадки являються небажанням допомогти самому собі. Якщо в молодому віці людина ще прагне нових відчуттів, пробує себе у всьому, то випадки сорокарічного віку показують зворотній напрям. У проблемі самовизначення одним з головних компонентів є момент усвідомлення самої проблеми. Якщо людина вчасно помітить себе у цій проблемі і захоче сама собі допомогти, адекватно оцінюючи ситуацію, то не все втрачено.

Самовизначення часто пов’язує себе зі сприйманням часу, тобто ми співвідносимо минуле з майбутнім. У дитячому віці цього усвідомлення не було, а тепер починає фомуватися часова перспектива, за рахунок якої ми і задаємось питаннями свого призначення. Але часто бувають випадки, коли сприймання часу є суперечливим для нас . Ми можемо почувати себе вже досить дорослим, деколи і старим, але в той же час і дитиною.

Такі випадки ми часто можемо спостерігати у віці 18-20 років. А вже тільки з часом у нас починає формуватися поняття «я в минулому» і «я дорослий» . Для становлення себе як особистості має бути чітка розмежованість цих понять, тільки в такому випадку суб’єкт стане на шлях до самовизначення, це буде його першою сходинкою до повноцінного відчуття себе в соціумі .

Також варто зазначити, що самовизначення особистості є відносно самостійним етапом соціалізації. Вплив на його формування та становлення є неопосередкованим і залежить саме від самої людини. Тому тут і можна говорити вже про проблему цього явища. На відміну від формування інших якостей особистості, самовизначення є, так би мовити, недоторканим, на нього не можуть вплинути оточуючі, в такому випадку вони тільки будуть заважати механізму формування.

При дії зовнішніх факторів, людина тільки відволікається і не може направити свої сили на визначення себе в житті. В юнацькому віці такими зовнішніми подразниками часто виступають батьки, а пізніше це може бути будь-хто.

Противним випадком процесу самовизначення особистості може бути – фанатизм, або наслідування іншої особистості. Психологія людини закладена на багатьох моральних аспектах, де своє місце має моральна підтримка . Часто ми з вами настільки занурюємося в проблему, що адекватно сприймати оточуючтй світ ми не в силі. У індивіда відбувається ,так би мовити — «затьмареннясвідомості», він гнобить себе весь час одними і тими самими думками, часом йому здається, що проблемою являється він сам. І все це є наслідком не вчасно наданої підтримки та моральної допомоги особистості.

Отже, проблема самовизначення суб’єкта в об’єкті життя є знайома багатьом з нас. Співвіднесення особистістю власних цілей в житті, їх адекватна оцінка та реалізація, як бачимо, не завжди по силі. Гадаю, що раціональною підказкою в разі виникнення такої проблеми може стати зміна обставин, якась цікава подорож .

Все це допоможе людині заспокоїти її нервову систему і тільки за допомогою врівноваженості, психологічного та органічного спокою організму, людина зможе прийняти правильне рішення в своєму житті, зможе створити комфортні умови для свого подальшого існування .