Людина, як істота біосоціальна, активно взаємодіє як з навколишньою природою, так і з іншими людьми. Якщо з природою людина може взаємодіяти тільки через фізичний контакт або опосередковано через матеріальні предмети, то з людьми вона може використовувати особливий, унікальний засіб — спілкування. Спілкування — це процес встановлення і розвитку контактів між людьми і групами, породжуваний потребами спільної діяльності .

Воно включає в себе 3 основні компоненти: комунікацію (обмін інформацією), інтеракцію (обмін діями) і соціальну перцепцію (сприйняття і розуміння партнера). Як інструмент спілкування використовується мова, усна і письмова. А також застосовується невербальне спілкування, що реалізовується через міміку, жести, голос, позу і т.д. Роль спілкування в розвитку людини неможливо переоцінити. Відомо безліч прикладів, коли депривація людського спілкування приводила до катастрофічних наслідків.

Це і діти — мауглі, вирощені тваринами і не здатні до соціального життя. Це і сліпоглухонімі діти, чиє мислення істотно відстає від мислення здорових однолітків і т.д. За допомогою спілкування люди вирішують безліч завдань: обмінюються інформацією і досвідом, організовують спільну діяльність, пізнають один одного і світ, впливають один на одного, висловлюють думки, ідеї та емоції, задовольняють потреби та багато іншого. Спілкування допомагає не тільки вирішити практичні завдання, а й впливає на внутрішній стан людини, його настрій, емоції, особистість.

У деяких ситуаціях може призвести до афектів, як позитивних (захват), так і негативних (лють). Все це робить істотний вплив на психіку людини, залишаючи глибокі «сліди». Вони здатні впливати на особистісні якості і прийняті рішення, як у момент спілкування, так і у віддаленому майбутньому. Адже слово, як і справа, може принести користь, а може і завдати непоправної шкоди.

Загалом, вкрай важливим для самовдосконалення кожної людини є правильне та позитивне спілкування з дитиною з самого народження. Тоді вона виростає в успішною, корисною особистістю, здатною поліпшити наш світ. Для дитини у віці (1-3 роки) провідною стає предметно-маніпулятивна діяльність . Вона починає досліджувати світ через активну взаємодію зі всілякими предметами, які її оточують. За допомогою спроб і помилок, вона намагається зрозуміти сенс кожного предмета, його призначення, що з його допомогою можна робити.

У такій ситуації спілкування набуває вже більш інформативну, освітню цінність. Дорослі можуть показувати, як потрібно поводитися з предметами, як їх можна модифікувати, тримати, як з ними працювати безпечно. Дитина отримує перший досвід опосередкованої взаємодії зі світом, вивчає способи і наслідки використання різних предметів.

У дитини з’являється цілком зрозуміле усне мовлення і тепер вона може спілкуватися за допомогою мови, висловлювати свої думки і бажання. І для розвитку мови їй потрібна активна практика, в чому повинні допомагати дорослі. Потрібно провокувати її на розмову, уважно її вислуховувати, задавати питання, зрозуміло і повно відповідати на її питання, розповідати їй короткі історії, давати невеликі вказівки та інструкції.

Спілкування дитини має ситуативно-ділову форму. Воно задовольняє потребу в співробітництві з дорослими, прямо пов’язане з предметною діяльністю, має діловий мотив і використовує вербальні засоби (мова).
Спілкування в цьому віці також може носити, як позитивний, так і негативний характер.

Таким чином, спілкування є вкрай важливим засобом, як розвитку, так і соціалізації людини. Правильне спілкування з дитиною з самого народження створить умови для вдосконалення всіх якостей, необхідних дорослій людині, щоб стати успішним, гармонійним, вільним і щасливим. А саме така людина здатна створити цінні результати, справжні шедеври, які принесуть користь для людства.

Основним інструментом для розвитку спілкування є механізм випередженої ініціативи дорослого . Саме дорослі повинні збагачувати зміст діяльності і взаємин дитини, створювати зону особистого розвитку через постановку завдань і здійснення спільної діяльності з дорослими.

В цілому можна сказати, що спілкування з дитиною має бути позитивним, конструктивним і розвиваючим .І потрібно стежити, щоб і сама дитина спілкувалася доброзичливо, активно, виявляла інтерес до оточуючих, задавала питання, сама на них відповідала і розширювала свій словниковий запас. Тоді багато цілей вона зможе досягти набагато легше, ніж люди, яким важко дається спілкування.

Тому вкрай важливо в першу чергу батькам підготуватися до правильного спілкування з дітьми, навчитися керувати своїми емоціями, застосовувати ефективні техніки виховання і навчання. Адже ні друзі, ні інші дорослі, ні школа, не здатні надати такого сильного впливу на людину в ранньому віці, як сім’я. І саме від батьківської поведінки залежить, наскільки успішним, корисним і щасливим буде в майбутньому їхнє улюблене чадо.

Тому починаючи з раннього віку потрібне позитивне спілкування для самовдосконалення кожної людини. І саме батьки повинні брати головну роль у цьому процесі. Адже як вони виховають та навчать свою дитину в дитинстві, так вона і надалі буде використовувати свої знання при спілкуванні з іншими та буде цікава для інших людей.