Що ж являє собою мораль і моральність ? Це питання хвилювало не одне покоління, адже воно для кожної особистості є надто важливим і суперечливим .

Мораль — це сутність моральності. Це певна система, або ж іншими словами це «поняття» яке являє собою погляди, уявлення, інтереси та цінності які регулюють поведінку особистості в суспільстві.

Моральність — це набір звичок, які притаманні кожній людині, але для кожної особистості є різними.

Що ж таке добро? Які існують особливості добра?

Добром називають ті дії, які направлені не на власну вигоду, а на благо всього людства.
Світ кожної людини поділяється в моральній свідомості на добре і зле, хороше і погане. Всі людські вчинку оцінюються через це поділення. Всі почуття, думки, наміри можуть відповідати добру, або ж навпаки.

Існує безліч думок, що ж таке добро. В основній формі добро — це все те саме важливе, що відбувається в житті людини, яке має позитивне забарвлення, тобто добро є те, що допомагає особистості жити, розвиватись, досягати гармонії і досконалості, це те, що заслуговує на всіляку похвалу . Близьким до поняття «добро» існує поняття «благо», не рідко ці поняття замінюють один одного. Цікава інтерпретація цього поняття в релігійній і не релігійній точці зору.

Добро в релігійному понятті— це все, що створено Богом. Весь світ, а Бог, являється джерелом добра і осередком людських цінностей. Відповідно до цього, люди повинні приймати добро і цінності такими, якими вони є, шукати в оточуючих предметах і подіях божественне, а не займатись умоглядними пошуками визначення поняття Бога.

Добро в не релігіозному розумінні – це результат людської об’єктивної оцінки, воно позбавлене божественного ареола, воно в силу своєї природи індивідуальне, багатогранне і залежить від багатьох факторів, яке включає в себе сімейні, національні, територіальні цінності.

Існує безліч думок щодо морального добра. Найвідоміша думка про те, що це людська якість, вона дозволяє людині піднятися над особистісними, егоїстичними інтересами, амбіціями заради блага іншої людини. Добра людина несе оточуючим любов, допомогу, співпереживання,милосердя. Добра людина не агресивна і не нав’язлива, вона в любій міжособистісній культурі буде сприйматися як добра.

Людина, яка хоче приносити користь, вона навіть зі зв’язаними руками може зробити багато добра. (Федір Достоєвський).

Одразу постає питання, а що ж таке зло ?Чим добро відрізняється від зла ?Адже поняття ідуть завжди попарно.

Вища мудрість — розрізняти добро і зло.

Якщо говорити про добро як про цінність, то головною особливістю є те, що добро це не просто цінність, а цінність «вища» . Вища цінність завжди являється ціллю, але ніколи не може бути використана в якості засобів для чогось. Якщо наприклад ми здійснюємо добрі вчинки для чогось, наприклад створити гарну репутацію про себе, щоб нам було щось вигідно, то це не є добрими вчинками.

Добро твориться звичайними вчинками від чистого серця, інакше кажучи «просто так». Саме тому добро є «вищою цінністю». Тобто це цінність, яку ми не можемо використовувати для досягнення інших цілей.

Як же добро взаємодіє з іншими цінностями ? Хто займався осмисленням поняття «добро» ?

Більш стара точка зору про те, що добро, добра поведінка і гарні вчинки це самий надійний спосіб досягти щасливого життя. Ця точка зору була популярною ще в Античності, зокрема у Арістотеля і Пікура. Існує і інша точка зору, про те, що добро є самоцінним і самодостатнім для кожної людини.

Після Арістотеля в етичній науці стоіки прийшли до висновку, що існує єдиний закон в світі, який керує природнім явищами, людьми і людською поведінкою. Для людини, єдиний світовий закон відкривається у формі «добродіяльності».
Надалі цю точку зору розвивали християнські автори. Які під терміном «добродіяльності» розуміли «Волю Божу» яка на їх думку повинна визначати людське життя.

Також в етиці існувала ще одна думка про те, що найбільш вірно вести себе так, як нам того хочеться. Ця точка зору була пов’язана з геодоністами,які вважали, що та поведінка «добродіяльна» яка пов’язана з найбільшим задоволенням, зокрема так вважав один із учнів Сократа – Антисфен . Подібну точку зору з різними варіантами розвивав і Пікур, але для нього «добро» було не стільки задоволенням, як мінімум страждання.

Отже, якщо підсумувати все вище сказане, то можна сказати про те, що такі поняття як добро, мораль, моральність, це важлива складова кожного людського життя. Без цих важливих понять , наше життя просто було б не доцільним і не вірним. Немає в світі прекраснішого почуття, ніж відчуття, що ти зробив людям хоч краплю добра!

Нажаль в сучасному світі все дуже змінилося, люди стали егоїстичними і добро властиво творити тільки заради особистого блага. Зробивши добро один раз, тобі скажуть «дякую», зробивши добро другий раз, тобі нічого не скажуть, зробивши добро третій раз від тебе його будуть вимагати. Моральне добро панувало і існувало тисячоліттями і мені дуже віриться, що колись настане золотий вік, і люди будуть жити без законів і примусу, цілком добровільно творячи добро і справедливість.

Тож, можливо треба замислитись на хвилинку, може все ж таки краще знищувати зло, а ростити і виховувати у собі добро ?