Професійну взаємодію працівника із державними органами, на мою думку, слід розглядати в контексті загальної теорії професійної культури. Адже вказаний вид взаємодії є одним із елементів професійної культури працівника.
Вивченням питання професійної культури займалися такі дослідники: І. Ансофф, М.Армстронг, Н. Артеменко, О. Бабич, Т. Василевська, П. Вейл, Н. Власова, І. Герчікова, М. Грачов, Г. Даулінг, С. Демещенко, М. Дмитренко, О. Жадан, К. Камерон та інші. Сьогодні дане питання отримує розвиток у багатьох сферах наукового знання: етики, філософії, культурології, політології, психології та ін.. Цікавими є сучасні дослідження, які професійну культуру розглядають у розрізі маркетингу та менеджменту, як клієнт-орієнтованої діяльності.
Професійна культура – це насамперед система комплексних знань, умінь та навичок особистості, спрямованих на реалізацію сутнісних сил у конкретній галузі праці. Це вид соціальної взаємодії, за якого будується відповідна схема стосунків з різними елементами професійної діяльності. Важливими і визначальними, на наш погляд, є передусім функції професійної культури.
Соціолог Сабатовська І.С. виділяє наступні функції: формування почуття моральної відповідальності; суворе дотримання усталеного позитивного стереотипу поведінки; вироблення моральної обґрунтованості службових взаємовідносин; готовність виконувати службовий обов’язок; вироблення культури професійних дій; недопущення професійної деформації; застереження від виявів бюрократизму. Від так, взаємозв’язки працівника з державними органами репрезентують функції «готовність виконувати службовий обов’язок» та «вироблення культури професійних дій».
Державні органи – це дієві органи виконання та впровадження державної влади, через які влада виконує свій вплив на населення, а в нашому випадку на організації та їх працівників. Державні органи керуються законодавчими нормами і регулюють діяльність установ згідно законодавчих норм країни. Які саме органи можуть бути задіяні у питаннях праці: Міністерство праці та соціальної політики України, Головне управління праці та соціального захисту населення обласної та Київської міської державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення районної, районні в містах Києві, центри зайнятості, профспілкові органи, податкова служба, поліція.
Громадяни країни зобов’язані володіти високим рівнем правосвідомості загалом, а також у власній професійні діяльності зокрема. Діяльність державних органів в рамках власної компетенції приймають рішення і забезпечують їх виконання, формують приписи, що є загальнообов’язковими для всіх громадян, організацій та їх працівників, на які розповсюджується їхня влада.
Таким чином, взаємозв’язки працівників з державними органами представляють собою найвищий рівень професійної компетентності, адже працівник має володіти правосвідомістю, бути обізнаним у нормах ат правилах трудового законодавства та законодавства країни взагалі, бути впевненим у корисності правових законодавчих норм, уміти користуватися правовим інструментарієм.
Звичайно, працівник для найкращої координації роботи з державними органами може користуватися послугами посередників – спеціалістів, які професійно займаються юридичною діяльністю. Юристи можуть представляти інтереси працівників у взаємодії з державними органами.
Проте, я вважаю, що сучасна професійна особа просто зобов’язана володіти мінімумом правого знання, зокрема: Державні нормативні акти про охорону праці, Державний міжгалузевий нормативний акт про охорону праці, Державний галузевий нормативний акт про охорону праці, Кодекс законів про працю України, Закони України «Про охорону праці», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про охорону здоров’я», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про пожежну безпеку», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Конституція України.
Що має знати працівник у побудові відносин з державними органами? У взаємозв’язках з органами влади працівник представляє себе не лише як відокремлену особистість, а як частину цілого колективу, є обличчям своєї організації. Діловий стиль та етика є невід’ємними професійними показниками такого спілкування. Ввічливість, організованість, планування власних дій, делікатність, знання робочого розпорядку працівників державних органів полегшать комунікацію.
З власного досвіду скажу, що мене насправді шокує часта і розповсюджена необізнаність людей з власними правами і обов’язками по відношенню до державних органів. Проте у свою чергу державні органи дивують негнучкістю і завищеним бюрократизмом з огляду на сучасний стан інформаційних технологій. Хамство і просто небажання виконувати власну роботу ми спостерігаємо постійно. Що наштовхує на думку, що у співпраці з державними органами не зайве буде виявити високий рівень терпіння, стійкості та наполегливості.
Отже, професійні відносини працівника і органів державної влади є одним із складових елементів професійної культури працівника. Високий рівень професіоналізму, бажання працювати та співпрацювати, гідне представництво власної установи на рівні державних органів, корпоративна етика, моральнісна поведінка та високий рівень правосвідомості, відсутність правового нігілізму є невід’ємними для побудови ефективних та правильних взаємовідносин з органами державної влади.
