Сенс життя, ця тема буде вічна у всі часи,як і саме життя. Прагнення до пошуку себе у світі притаманно кожному. Ця особливість є вродженою якістю. Але наша підсвідомість не завжди дає нам бажані відповіді на запитання. Вона залишає нас розгубленими і нам важко пояснити і сформулювати : для чого я живу? , і чи є зміст у всіх моїх вчинках?.

Так чи інакше,життя людини має бути сповнене,якимось мотивом.

Сенс життя – це щось внутрішнє ,особисте кожної людини. Його формування відбувається через досвід людини у зовнішньому світі. Чим багатогранніший світ уявлень людини,чим більше інтересів та зацікавлень,тим легша його повсякденна боротьба заради самоствердження.

Різні національності,різні епохи, культури і релігії багато століть давали своє визначення «сенсу життя». Кожні мали свої концепції і прагнули знайти відповідь на питання : так в чому полягає наше буття? Вони хотіли знайти у житті головне і побудувати його так ,щоб не втратити суть існування.

Крім теологів і філософів,у наші часи ініціативу на себе беруть психологи,шукаючи відповідь на ті ж самі запитання. Головним проривом,вважають вчення видатного психолога і психотерапевта,Віктора Франкла.
Нещодавно,я сама прочитала його книгу,яка мені дуже сподобалась : «Людина в пошуках сенсу». В основу неї він заклав терапію, яка полягає у знаходженні свого внутрішнього і зовнішнього сенсу життя. Його теорія направлена на те,що людська сила духу є вищою за все. Сенс потрібно не просто шукати,за нього треба боротися і ця боротьба зовсім нелегка. Людина не вигадує сенс свого буття,а знаходить його в світі ,в тій реальності в котрій живе. І цей сенс,я вважаю ,може віднайти кожен ,незалежно від віку,статі ,національності, інтелекту і також характеру. Хоча сенс кожного з нас унікальний,але існують певні цінності. Це можуть бути родичі і друзі,творчість у будь-якій діяльності, будь-яке діло і багато ,багато іншого.

Знайти сенс свого буття — це половина справи. Необхідно жити у відповідності з унікальністю цього сенсу. І кожен і з нас самостійно відповідає за це.
Як на мене ось в цьому і полягає теорія логотерапії.

Сьогодні сучасна молодь дуже соціалізована. Вони заклопотані своїми справами: розваги,робота,навчання ,відпочинок ,а також Інтернет, соціальні мережі.

У пошуках сенсу,люди звертаються у церкву,до психологів і навіть шукають відповіді в соціальних мережах. Останнє мене дуже зацікавило, що я вирішила трохи,так би мовити дослідити це питання.

Заходячи в найпопулярнішу соціальну мережу нашого часу «Вконтакті», я просто не стрималась і ввела в пошуку «Сенс життя».
І що Ви думаєте?! – Безліч,ну просто море, матеріалу з цього приводу, починаючи від спільнот і закінчуючи типовими аудіо записами,які дають поштовх молодим людям для замислення.

Відкриваючи розділ спільноти,я натикаюся на багато цікавого : вирвані шматки з книг(про сенс життя), цитати видатних людей, особисті переживання і думки молоді(про любов,зраду,вірність та багато чого іншого). Таких спільнот нараховується до 300, і в кожній з них від 2000-8000 тисяч підписаних молодих людей. У спільноті люди спілкуються про свої проблеми,говорять про щирість,позитив ,а також щастя. Кожен з них читаючи будь-яку цитату вкладає,свою думку і відштовхується роблячи якісь дії,шукаючі в «Вконтакті» певну мотивацію для себе.

Вони обмінюються ,тим що : «у кожної людини існує своя межа,межа почуттів, межа болю, межа сліз,межа ненависті,тому люди іноді можуть: довго терпіти,довго мовчати,довго робити висновки. ».

Виходячи з цього невеликого досліду,я можу сказати,що сьогодні люди шукають сенс життя будь-де. Їм неважливо прислухатися до себе,вони просто зчитують чужі думки(у вигляді цитат),вони не прислухаються до внутрішнього голосу своєї підсвідомості,а просто обновлюють сторінку в «Вконтакті». І це,як на мене,дуже сумно. Але нічого не виправити,якщо не захотіти самому. І ця проблема не вирішиться,а з часом навіть ситуація погіршиться,оскільки нас сучасний світ складається з суцільної всесвітньої інформаційної павутини.

Як би там не було,але відповідь про сенс життя,може напевно тільки дати саме життя. Досвід багатьох поколінь показує нам,що пошук сенсу – це не питання побудоване на особистому житті чи на житті загалом. Це поступове відкриття до прагнення –ЖИТИ,це мистецтво жити по справжньому . Конструкція сенсу життя, думаю буде корегуватися самим життям.

І на останок, хочу додати прекрасні слова У.Джеймса «Повір у той факт,що є задля чого жити,і твоя віра допоможе цьому фактору здійснитися ».

У моїй розповіді постає ще одне питання, «Абсурдність існування», на мою думку, воно випливає з поняття «сенс життя». Оскільки,люди,які не знаходять сенс буття,існування для них стає нестерпним.

Є такі люди ,які живуть як зомбі або рослина ,їхнє життя одноманітне і не цікаве: 6 ранку на роботу, перерва на обід ,поїздка додому на метро і перегляд телевізору за вечерею. Вихідні теж проходять на дивані.

Я вважаю ,що таке життя звичайного пересічного громадянина можливо назвати ,абсурдним.

У людей мають бути захоплення,інтереси і якісь заняття у житті. Звичайно,якщо робота не дозволяє у будні,на це є ж вихідні. Кожен повинен реалізовуватися у суспільстві і рости творчо,інтелектуально .

Наше суспільство весь час чогось боїться,а головне робити добре собі. У людей багато страхів. І одним з них ,я вважаю є страх смерті.
Сучасні люди дуже бояться смерті,вони можуть просто існувати, нічого не роблячи,і померти їм також шкода.
Як кажуть у народі «Тяжко жити,шкода померти ».

І я вважаю,це абсурдністю. Людину лякає і жахає уявлення про нашу неминучу смерть ,що і призводить до думок абсурдності життя . Вони бояться не смерті,а думок про неї.

Я звернулась до літератури і натрапила на цитату Камю, який говорив : що перед кожним рано чи пізно постає питання : « добровільно піти чи залишитись?». Починаючи з першого дитячого крику смерть переслідує нас на кожному кроці,їй не відомо про нашу долю,але в результаті вона є достовірним фактом завершення нашого існування на Землі.

Єдиним чим ,ми відрізняємося від інших істот – це те що ми усвідомлюємо нашу смерть і це знання є для нас важкою і нестерпною ношею, що і роз’їдає нашу душу з початку усвідомлення цього.

І на завершення, я б хотіла додати, що у пошуку відповіді на питання сенсу життя дуже допомагає і підштовхує до дій книга В.Франкла. А от про абсурдність існування,я багато чого не розумію і вважаю,що люди ставлять собі перепони ,які заважають їм гармонійно жити.