Етика – сфера побутового і сферу потрібного. Моральні цінності виражають суб’єктивне відображення світу. Моральні цінності є основою для існування правил і норм в суспільстві. Етика має певні аспекти розуміння,які пояснюють теорію існування етики як науки. Соціальні процеси відображають моральне значення суспільства в його активній діяльності, мотивацію до життя та пояснення цінностей та норм життя людини.
Етика пояснює життєві ситуації через різноманітні аспекти моралі,як аксіологічний та деонтологічний. Етику розглядають через практику та систему перевірених знань.
Говорячи про Аксіологію – треба визначити, що ж це таке,що воно означає. Тому Аксіологія – вчення про цінності,філософська теорія цінностей, які визначають направленість діяльності людини, мотивацію дій.
Макс Шелер говорив про те, що предметом дослідження етики є цінності, відповідає на питання «Що є благо?». Цінності створюють драбину духовних пріоритетів кожної людини. Під відносним розуміють цінності, як явища, а під абсолютним – ті,які реально існують (кохання,гнів,милосердя). Пізнання моралі відбувається шляхом визначення важливих моментів для людини в етиці.
Мораль – сукупність правил. А. Гартман пояснював мораль як загальна теорія цінностей. Має всі характеристики, які є у всіх моральних цінностях. Вони є ідеальними самі по собі, в пріорі. Мораль має декілька форм існування: ідеальне – яке існує як форма лише, по друге актуально – саме для певного історичного періоду людства, а по третє – реальне,реалізується в діяльності людини,воно є основою для дій особистості.
В різних ситуація ці цінності по різному себе проявляють, у різних формах поведінки людини і згруповані у групи поведінки:
А) антична мораль – справедливість, мудрість, хоробрість, самоконтроль, «золота середина».
Б) «культурне християнське коло» — любов до ближнього,правдивість і щирість, надія і вірність, довіра,скромність і смиренність.
В) неспецифічні цінності – любов до дальшого, особиста любов.
Аксіологія включає в себе цінності моралі та етичне відношення до суспільних явищ. Вона пояснює моральні явища людини, її поведінку через проекцію розуміння проблеми,яка розривається а аксіологічних аспектах, в відношеннях людини. Аксіологічний аспект – мораль,цінності, довіра людей до того,що відбувається,що нас оточує,наше ставлення щирих і нещирих діянь.
Виражається в смиренності наших вчинків і думок,бо вони відображають життя кожної особистості через проекцію довіри і надії, на те що,ці вчинки дійсно будуть морально підкріпленні розумінням «етичних понять». Даний аспект дає можливість зрозуміти,що є,що для кожного з нас. Дає стартовий крок для складання нормативних відносин один з одним. Кожна людина має свою межу поведінки,які є силою етичних правил. Людина – центр аксіологічного аспекту,без людини не має існування мудрості, справедливості,моралі, «золотої середини» — середня межа моральних цінностей.
Є різноманітні погляди щодо аксіологічного аспекту:
1.Натуралістична психологія — Пери, Льюес, джерело цінностей в поясненні потреб людини. Тобто потреби людини розкривають основні цінності людини.
2. Трансценденталізм – Виндельбанд, Рикет,тобто цінності мають корегуватися з реальністю. Вони мають відповідати реальним вчинкам людини. Якщо моральна поведінка,то моральна в усьому.
3.Персональний онтологіям – Шелер,неідеальна структура людини. Це наша друга сторона,яка час від часу проявляється у негативних або шокуючих ситуаціях.
4.Культурно – історичний релятивізм – Дильтея, рівноправ’я ціннісних якостей людини. Рівноправ’я в реалізації моральних якостей людини.
5.Соціологізм – Вебер, соціальне суспільство виражає моральні якості і цінності кожної людини.
Аксіологічні аспекти – сукупність моральних цінностей людини.
А деонтологічний аспект розкривається з іншого ракурсу. Деонтологія – вчення о проблемах моралі, розділ етики. Термін введений Бентамом в роботі «Деонтологія, або наука про мораль». Розглядає завдання людини як її внутрішнє переживання. Моральність залежить від його наслідків.
Деонтологія – морально праведним, а наслідки є протилежним до цього поняття. Це є основою для формування деонтологічного аспекту в етиці,основа для морального вибору людини. Не має залежності від добра та зла,а залежить від дій людини, від її морального вибору.
Також враховуються права людини, її воля. Людина має морально себе поводити, «не забруднювати» свою моральну карту,тобто діяти по совісті, та знати,що за кожним неправильним кроком буде наслідок дій, які вплинуть на майбутнє.
Кант казав, що людину ніхто не змусить бути розумним, так і з мораллю. Основа моралі лежить в розумі людини. Дії людини не мають суперечити її моральним установкам. Розум є універсальний,бо у кожної людини він є особливим, сприйняття моральних цінностей по різному проявляється. Також не має залежності від досвіду, бо сприймається на відчуттях та реальних діях людини. Мораль має бути унікальною. Не буває загальних правил,а є різноманітне сприйняття цього правила та його реалізація.
Кожне моральне правило є послідовним,тобто продовжують той чи інший вчинок людини. Кожна людина має діяти так,як би хотіла,щоб до неї ставились. Крім цього мати певну мету, розумну послідовність подій. Має мати автономію, тобто можливість контролювати свої думки, почуття,бо люди є відмінні від тварин — здатні уявляти,що буде після зробленого.
У системі деонтології є моральні ідеали та моральне завдання. Перше – те,що має бути, а друге – має виконати кожний. Часом вони переплітаються, і заважають зробити вірний вибір відносно до чогось.
Люди рівні в усьому, кожен має зробити свій вибір відповідно до моральних установок суспільства або своїх особистих. Кожна людина завжди знаходиться на межі вибору: «Робити чи не робити», і лише моральні цінності, основні аспекти в етиці дозволяють зробити крок в ту ,чи іншу сторону. Кожен знає,що за свої діяння він нестиме відповідальність в меншій чи більшій мірі. Раціональний підхід до моральних цінностей – досить важливим. Таким чином дані аспекти є важелем у діяннях кожного.
