У сучасному світі втрачаються або дещо спотворюються цінності життя (як моральні, так духовні і душевні, суспільні й особисті). Саме тому виникає необхідність з самого дитинства виховувати у дітей певні особистісні якості, які б мали на меті цінувати, поважати оточуючих людей, враховували не лише свої, а й їх особисті потреби. Звичайно, краще за все це робити на власному прикладі.
Безперечно, кожна особистість має власні цінності, які не мають збігатися з цінностями інших людей. Але необхідно пам’ятати, що усі ми істоти соціальні та маємо підпорядковуватись певним моральним нормам. Тому важливо, щоб кожна людина визначила для себе те, що для неї є найважливішим у житті, з якими думками й ідеями вона мандрує своїм життям, чого хоче досягти.
Отже, давайте перейдемо до поняття і визначимо, що ж таке аксіологія. Але перед цим слід зазначити, що термін може розглядатися з різних сторін.
Аксіологія – це наука про цінності та їх природу, зв’язок духовних та моральних, етичних, естетичних та багатьох інших цінностей, що пов’язані з особистістю людини та чинниками, які впливають на неї у повсякденному житті, місці та ролей цих цінностей у структурі світосприйняття людиною оточуючої дійсності.
Аксіологія виховання орієнтується на ті цінності, які б сприяли задоволенню потреб кожної людини, відповідали б певним особистим нормам поведінки та загалом ситуації.
В етиці, аксіологія – це вчення про етичні та моральні цінності, що розглядає такі філософські питання, як:
— що таке добро і зло, та як їх розрізняють та оцінюють у вчинках;
— природа поняття добра у свідомості сучасної особистості тощо.
Цікаво, що становлення і розвиток аксіології як науки відбувався ще з античності, хоча як окремий термін вона була введена лише у ХХ столітті французом Полем Лапі.
Багато різних вчених по своєму трактували дану галузь знань. Першим, хто зацікавився проблемою цінностей, був Арістотель. Він розглядав уявлення про «бажане» та «належне», називаючи це «благом».
Іммануїл Кант писав, що лише розумні істоти мають волю чинити згідно уявлень про певні закони, обирати необхідне і діяти добро. Тобто, за його поглядами, найвищою цінністю є воля обирати.
Макс Шелер вважав, що цінності та відповідні їм нецінності існують у впорядкованих рангах, наприклад: задоволення проти незадоволення, святе проти порочного, правосуддя проти неправосуддя і тому подібне. А Ніколас Гартман розглядав науку , як проблему співставлення, співвідношення цінностей та свобод людини.
Ральф Бартон Перрі вивчав аксіологію з точки зору інтересу. Мається на увазі, що цінним для людини є все, що їй цікаво.
Був і період, коли аксіологія розглядалась як «лженаука» й була заборонена. Але з появою робіт В.П. Тугарінова уявлення про дану науку дещо поліпшились. Він розглядав цінності як необхідну частину існування кожної людини. Саме Тугарінов виділив категорії цінностей такими, які є відомими нам у сучасному житті:
1. Духовні — освіта, мистецтво, наука. Також вони можуть називатися «вищими» цінностями;
2. Матеріальні — матеріальні блага, оточуючі нас речі, те що можна взяти в руки, або те що і за що можна купити. Інколи їх називають «нижчими»;
3. Суспільно-політичні — свобода, рівноправність, справедливість.
Кожна людина має волю обирати свої цінності та проживати своє життя згідно з цими цінностями. Але незважаючи на те, що вони поділені на категорії, часто буває, що людина змінює свою думку впродовж життя і робить це неодноразово. На процес формування цінностей щоденно впливають біологічні, соціальні, психологічні та інші чинники.
Так суспільні, загальнолюдські цінності можуть стати особистісними, якщо людина приймає їх значущість, якщо вони відповідають внутрішнім бажанням особи. Внаслідок розподілу цінностей за категоріями виникає безліч суперечок з приводу того, які ж цінності є важливішими: моральні чи матеріальні, суспільні чи особистісні. Однак потрібно пам’ятати, що матеріальні, біологічні, вітальні цінності допомагають створити зручні умови життя, тому є не менш важливими, ніж духовні, етичні тощо.
У сьогоденні все більше уваги звертається саме на суспільні цінності, в той час як індивідуальні відходять на другий план. Мабуть, це пов’язано з вимогами історичної доби. Зараз люди у більшості випадків об’єднуються у групи, відповідно з визначеними цінностями. Ці об’єднання або спрямовані на досягнення певної мети, або ж пропагують до залучення у їх угрупування. При цьому останні можуть вважати що їх думки та цінності є єдиними вірними і найбільш важливими, що вони здатні змінити світ на краще (це переважно релігійні угрупування).
Часто цінності ототожнюють з моральністю, але є певні відмінності між ними. Так цінності, на відміну від моралі, є внутрішньо утвореними, тобто виникають з власних бажань кожної окремої людини. Що стосується моралі, то суспільство всупереч власної волі має підкорятися певним суспільним нормам та правилам абсолютно не розуміючи їх смислу. Та по при все, немає сумнівів що обидва варіанти поведінки є однаково необхідними та взаємодоповнюючими.
Отже, у підсумку хочеться зазначити, що кожна людина має визначитись, що ж для неї є найважливішим у житті, до чого вона хоче прагнути, яким нормам і законам підпорядковуватись. Хтось хоче заробити багато грошей, а хтось просто проводити час з сім’єю. А може, заробити грошей, щоб мати можливість порадувати сім’ю відпочинком у країнах світу.
Але які б цінності вона для себе не визначила, я вважаю необхідним усвідомлювати важливість як духовних, так і матеріальних цінностей, бо вони не можуть існувати одна без одної. У кожній людині має бути закладена любов до себе та оточуючого світу, гармонія з ним, бажання самовдосконалюватись задля покращення умов свого існування та близьких людей, а можливо, суспільства загалом.
Але потрібно пам’ятати, що матеріальний достаток дає змогу втілити у життя ті думки та бажання, які б зробили кожну людину щасливішою. Тому, яким би не був вибір особистості, ми не маємо права його критикувати чи намагатися змінити. Краще звернути увагу на власні цінності, розібратися в собі та намагатися завдяки ним робити себе краще. Адже, як кажуть, якщо хочеш змінити світ, починати потрібно з себе.