Смертна кара – це найжорстокіша міра покарання людини за злочин. Смертна кара відома в багатьох країн світу. Вона з’явилася тоді, коли держави вирішила карати злочини,а саме жорстокі і попереджувати скоєння наступних. Так званий приклад якого повинні боятися злочинці і ще раз подумати чи варто скоювати злочин. В Україні тривалий час тривали суперечки стосовно смертної кари.
Чи потрібна вона,причиною таких дискусії стало значне зростання злочинів, з’являлися серійні вбивці яких не можна було примати вічна у в’язницях. Після виходу з них вони приймалися за скоєння злочинів які ставали дедалі жорстокіші. Держава була не спроможною забезпечити безпеку своїм громадянам. На таких підставах знаходилися прихильники смертної кари. Проте багатьох вбивць це не спиняло. 1990-2000р. в Україні смертна кара існувала «як крайня міра покарання» у вигляді розстрілу. На виконання таких вироків було накладено заборону.
Смертна кара призначалася за особливо жорстокі та небезпечні злочини проти держави, проти життя, за воєнну зраду. Тут постає питання,що той хто приводив смертну кару в дію сам ставав убивцею. І як тоді відноситися до людини яка виконала страту? ЇЇ також потрібно стратити за смерть злочинця? Держава вбувала власних громадян,хоча багато хто скаже,що вони заслужили таку смерть. Однак факт залишається фактом.
Рішенням Конституційного Суду України №11 – пр./ 99 від 29 грудня 1999 року визнано, що смертна кара суперечить Конституції України. Смертна кара в Україні була відмінена у 2000 році. На сьогодні смертна кара застосовується в 78 країнах світу,кожного року кількість страт зростає.
Не можна забувати,що у 105-ти країн світу смертну кару відмінили. За статистикою рівень злочинності в країнах де смертну кару використовують як покарання вищий, ніж в країнах які її скасували. Смертна кара не зупиняє злочинцю від скоєння злочину. А навпаки робить виклик злочинцю, який часто має порушену психіку. В такому разі це гра злочинця пиха з державою та її системою покарання.
Державі такі ігри коштують життя її громадян. Тоді навіщо застосовувати смертну кару? Країни які прагнули стати членами Ради Європи,повинні відмінити смертну кару. В деяких країнах і на сьогодні існує смертна кара Китай, США, В’єтнам.
Беручи до уваги одну із заповіді « Не вбивай» ніхто не має право, позбавити людину життя за скоєння злочину. Кожна людина має право на другий шанс,потрібно пам’ятати що в історії відомо багато злочинців які скоїли вбивство і розкаявшись. В деяких релігіях зазначається фізичне покарання за скоєння злочину. Так в Ісламі тілесне покарання передбачено, за крадіжку крадію відрубували палець на руці,якщо крадіжка повторювалася відрубували руку. Найвища міра покарання страта застосовувалася до зрадників держави,та посягання на життя інших.
Життя яке ми маємо є найвища цінність, дана нам Богом. Чи маємо ми право відбирати це життя в інших? Навіть якщо це життя злочинця який скоїв злочин?Хто буде нести відповідальність за вирок смертна кара,держава чи її громадяни? Держава яка приймає рішення смертної кари є держава убивця, як будуть відчувати себе громадяни які в ній живуть? Мені здається вони будуть відчувати причетність до смерті злочинця. Прийняття такого рішення демонструє громадянам,що держава не цінує життя її громадян, посягає на найдорожче і найцінніше,що маємо ми всі.
А як тоді поступати із серійними вбивцями? Вони не цінували життя своїх жертв і не були до них милосердні? Смертна кара не може гарантувати безпеку громадянам в країні,але те що відмова від смертної кари зберігає життя є незаперечне.
Ніхто не може дати однозначну відповідь на питання смертної кари, «За» чи «Проти» неї. На сьогоднішній день ми спостерігаємо як у в’язниці відбувають покарання не вині люди,яких ув’язнили за підозрою без достатніх доказів. Якщо до них буде виконана смертна кара, а через певний час з’ясується ,що вони не вині. Як тоді бути?
Загине ще одна не вина людина, і ми маємо дві сім’ї які оплакують своїх рідних! Сім’я яка втратила рідну людину вбита горем. Чи принесе смерть убивці їм полегшення,та загоїть їх рани?Проводилося опитування сімей які втратили рідних. Їм задавали питання чи бажають вони смертну кару для вбивці? Відповідь була Ні. Смерть вбивці не поверне їм( сина, чоловіка,дружину),а бути причетними до смерті вони не бажають.
Я провила опитування серед своїх друзів, їх ставлення до смертної кари. Відповіді буле не однозначні, всі говорили що це залежить від ступеня важкості злочину,до кого була скоєно злочин( діти, жінки). Дехто говорив що За якщо докази і слідство довили що саме ця особа здійснила убивство. Також було запропоновано замінити смертну кару на жорсткі умови перебування в місцях позбавлення волі, а також щоб в’язні працювали (використовувати їх як робочу силу), щоб вони приносили прибуток державі. Держава витрачає значну суму щороку на втримання в’язнів.
Кожен громадянин працює щоб забезпечити свої потреби,а злочинець знаходитися у в’язниці і утримується за податки із громадян,це є дивним! Питання смертної кари це як монета яка має дві сторони і кожна із сторін має своїх прихильників, та противників. Розмірковувати над смертною карою буде не одне покоління і за різних обставин будуть різні думки,які залежать від моральний, релігійних аспекті життя суспільства будуть довго знаходити критерії як «За так і Проти» смертної кари.
