“ Наука винайшла ліки від більшості наших хвороб, але так і не знайшла від найжахливішої з них — байдужості.”
Х.Каллер.

На даному етапі розвитку суспільства існує великий ряд проблем в ньому,але страшніше не те,що немає вирішення цих проблем,а те,що ніхто не хоче їх вирішувати,а точніше- не має бажання цим займатися.А однією із головних проблем,яка постає перед сучасним суспільством — це байдужість,яка очікує нас скрізь,де б ми не були.

Часто можна почути такі слова як,”мені все одно”,”сам винен”,”мене це не цікавить”-це все говорить про байдужість.Все частіше починаємо думати про те,що люди почали агресивніше реагувати на інших людей,на світ і доброта вже починає відходити на задній план.Байдужа людина в першу чергу байдужа до самої себе.Вона рідко зізнається в тому,що вона байдужа до всього,але її ставлення до оточуючих буде проявлятися у всьому.

Коли в серці людини осідає байдужість, вона з часом перетворюється черству та бездушну особистість.Тоді,коли серце становиться байдужим,то втрачається здатність відчувати,порушується контакт не тільки з душею,а із совістю. Їм не доступні яскраві моменти життя,вони не вміють співпереживати та радіти вдачам інших.Людина повинна знати те,що вона не одна,що її люблять,а якщо це не відбувається, то згодом,вона замикається в собі і кожен день йде внутрішнє та зовнішня гибель людини. Тому така персона вже не зможе мати змогу любити,а тому,ніхто не зможе полюбити їх.

З одного боку,мені стає шкода байдужу людину,яка ніколи не зможе осягнути повноту життя та підгінати життя під свої параметри. Шкода,так як,байдужість прогресує і згодом перетворяється в тяжке захворюваня душі,яке викликає повну без участь в житті суспільства.Ми все рідше думаємо про свої вчинки,слова,стараємось бути осторонь від всього,що нас оточує,а тим часом,жорстокість і байдужість,як соціальні явища існували ще з давніх віків,але стає одною із глобальних проблем 21 століття.

Світ підійшов до тої грані,де ніхто не хоче брати на себе від повільність за чуже життя В останні роки,така поведінка вже є нормою.Ніхто не вияляє бажання допомогти жінці в дитиною,яка несе тяжкі сумки або людині на вулиці стає погано і вона падає,а ніхто не зупиниться,а все тому що,в наших душах оселилась байдужість,яка скриває в собі спробу відійти від реального,жорстокого світу.

Йдучи з добрими намірами можна відчути байдужість, яка скривається за “маскою” вічливості. Наше життя,це те,про що ми думаємо,тому,якщо постійно думати тільки про погане,не бути впевненим в собі чи в своїх можливостях,не радіти за успіхи інших,не досягати поставлену перед собою мету,ми станемо байдужими до себе і до того,що нас оточує.

На мою думку, байдужість, пасивність, агресія може виникнути в самому мікросвіті людини,яка була розчарована в суспільстві та людях.Тобто, буде виступати певною захисною реакцією на оточуючі речі,слова та дії інших.Діти не народжуються з почуттям байдужості,саме на її розвиток впливає виховання в сім’ї. Байдужість може призвести до руйнування особистості вцілому,воно заважає її гармонійному існуванню в світі.Ще в дитинстві дитина дивиться на своїх батьків,запам’ятовує їх поведінку,слова та вчинки і слідує цьому прикладу все своє життя.

Багатьох з дитинства починають привчати надіятись тільки на себе,вірити тільки собі. Тобто,можна сказати,що проблема ця вже не нова,а вона тянеться з попередніх поколінь,починаючи з наших батьків.Зниження рівня духовністі в суспільстві теж провокує початок байдужості у населення.Люди практично не роздумують про світ чи душу,бо на перший план виходять матеріальні блага.Ще одна причина це-егоїзм,яким оточує нас на кожному кроці .Саме егоїзм являє собою першоджерело байдужості в суспільстві.

Самовпевненість,самозакоханість,завищена самооцінка є першою ступінню до агресії та жорстокості,що в своєму результаті спочатку провокує байдужість,бездушність по відношенню до інших людей,потім переходить на знайомих,друзів і близьких людей,а своє “Я” стає вище всього. Одною із важливих моментів байдужості,може бути страх.Страх перед всім новим,страх перед завтрашнім днем чи страх бути звільненим з роботи.Постійна недовіра до світу,до людей,велика кількість проблем-також виступають причинами байдужості.
Тісно байдужість пов’язана з відповідальністю,а точніше,безвідповідальністю.

Не рідко,відкриваючи книжки,складається певне враження проте,що ця проблема була в тяжкі для світу часи,в якому кожен для кожного був ворогом,але це не було на такому масовому рівні.В наш час,коли йде швидкий технічний прогрес,ми навіть уявити не можемо,хто поряд з нами.Цей прогрес дає нам можливість не виходячи з дому,робити все те,що ми захочемо. Можливо,що байдужість виникла як певна реакція на війн,бідності,революцій-це стомленість народу,це певна система,яка виникла і прогресує разом з технічним прогресом.

Для багатьох в нашому суспільстві, байдужість — є певною позицією життя, згідно якою не потрібно нізащо переживати і бути повністю відгородженим від негативних емоцій.Яскравим прикладом цього може слугувати відношення влади,політиків до народу. Як влада відноситься до людей,так і люди будуть відноситись до неї.Кожен раз,коли нові люди приходять до влади ми бачимо все ті же методи управління державою і таким чином,більшість привикає і втомлюється.Відношення самої влади вселяє в душі населенню тільки обурення,страх,розпач,тому що народ це є останньою ланкою,про яку думає держава.В результаті чого,народ зневірюється,йому стає байдуже,і не тільки до влади,а і до один одного.

Підсумовуючи вище написане, можна сказати те, що байдужість це почуття,яке охоплює все більше людей в суспільстві і починає прогресувати у всіх його ланках. Байдужість є властивою кожній людині,але проявляється в більшій чи меншій мірі,відповідно до її поведінки.Але безперечно кожен несе відповідальність за масове розповсюдження цієї “хвороби” і це має в собі тільки негативний вплив,але не тільки на інших індивідів,а і на суспільство вцілому.І тому,щоб запобігти розростанню проблеми,кожен із нас повинен її не тільки усвідомити,а й намагатися працювати над нею,починаючи з себе.