Гадаю що кожен з нас завжди відчував сором ,перед своїми проступками , але в усіх він проявляється по різному. На землі мільярди людей які живуть власним життям , роблячи дурниці,погані вчинки які суперечать моралі .І в деяких людей відчуття осудженості над своїми діями займає велике значення,а в інших в загалі не береться за увагу.
Одні не дали жебраку гроші,будуть сидіти вдома й судити себе що це не правильно,що потрібно допомогти людині в тяжку годину ,чи надягнувши високі підбори йдучи соромлячись по вулиці ,що можуть подумати люди,так я к інші займаються шахрайством,калічачи долі людей,забираючи житло і гроші,й навіть не подумають про те що вони роблять не правильно,чи одягатися постійно вульгарно,і займатися проституцією і навіть не думаючи хто щось подумає.
Але це тільки зовні ми можемо сказати що в людини немає совісті,сорому,а в саму істину глибину душі ,її відчуття ми не маємо змогу осягнути,перевірити ,ми тільки можемо судити й аналізувати по її вчинкам. Ми всі індивідуальності і саме кожний до цього відчуття підходить по своєму,це як маленьке «Я» яке замкнуте в кожного з нас і говорить нам постійно чи правильно ми чинемо ,чи по справедливості,чи ми не будемо виглядати не гарно в очах оточуючих..,він нас осуджує за невдалі слова,за глумливі погляди — це наш сором.
Можна ще назвати його страх самого себе, зовнішній чи внутрішній . Адже сам наш сором,не дає багато що вчинити,розкрити самого себе,ми боїмося,що нас не правильно розуміють, осудять… Через це почуття ми боїмось робити щось нове,осягати себе,ризикувати,страх нас заглушує. Іноді це відчуття тягне нас на дно,так люди чинять самогубство ,спиваються,сколюються,травмують .
Згадую такий випадок у дослідженні психологами одного вбивцю, який вбивав і на тілі убитого залишав листи з вибаченнями,таким чином після спалаху гніву ,він осуджував сам себе,але нажаль уже було пізно. Тобто як можна замітити це відчуття проявляється у кожного по різному…
Кожного дня ми стикаємося з несправедливістю у світі і задаємо питання «чи має людина сором,коли краде чуже майно, підставляє заради вигоди, принижує інших і т.д?.» Цього ми точно не взнаємо і нам відверто мало хто скаже. Моя особиста думка,те що люди здатні контролювати це відчуття,сором-совість,вони можуть на хвилину замислитися а потім знову переключитись на інші відчуття ,відсторонюючись від саме цього. Я думаю це почуття формується саме з раннього дитинства батьками. Батьки повинні вчити чого потрібно соромитися, а чого ні.
Ми повинні бути відповідальні за те що ми робимо в цьому світі,відповідальними за себе в першу чергу, те що ми говоримо, як одягаємося. Нам іноді страшно бути осудливими іншими людьми ,наша особистість дуже залежить від погляду, слова, думки соціуму.
Стереотипи які ми собі створюємо ,це правильно, а це ні ,це робити треба а це ні. Все життя ми дотримуємося їх і піддаємося течії,і коли одна з людей намагається якось показати що вона не так думаю,виникає не розуміння,й осуд,і потім ти замислюється якщо мене не приймають таким то буду як всі .
Адже всім нам важлива думка соціуму.
Не тільки з поганих вчинків людина відчуває сором,але й за надлишкових похвал, ,і коли людина дуже совісна ,яке не очікувала що про неї можуть так думати ,що в неї немає того що їй говорять .Соромиться не вважаючи уміст ним цей коментарій в свою адресу,адже вона не така як про неї говорять . Людині яка надлишково любить себе цей вид сорому не загрожує.
Особа може відчути сором це однозначно, навіть за випадкові результати своєї дії, які начебто нормальні,але не визнаються оточенням. Думка оточення може значно вплинути і зупинити аморальний вчинок,але не всіх людей. Деякі люди які живуть над моральними законами, вони зовсім не зважають що про них подумають,їм все одно і те що їм говорять осуджуючи за вчинки ,вони не сприймають, фільтрують.
Сором перед собою це є відображення і відбиття поглядів людей у своєму оточенні.
Ще в Біблії було сказано вперше по це відчуття коли Адам і Єва почались соромитися свого тіла. В кожному історичному періоду люди масово чогось соромились,того що не визнавало суспільство. Ми вже народилися з гріхом,і ми завжди будемо чогось соромитися.
Людина використовує сором в тому випадку:
— усвідомлення своєї неприйнятності у соціумі;
— невиконня загальноприйнятих норм
— невідповідності високим моральним орієнтирам;
— нездатності виявити якості, не обхідні в конкретній ситуації й ін.
Дуже багато можна говорити про сором, багато думок с приводу нього адже це моральне відчуття, щось неймовірне на мою думку .Мені завжди було цікава совість і сором, як інша особа яка заключена в нас, і ми повинні прислухатись до її думки ,поради. Сором є духовністю людини, щоб жити дійсно гідно і щасливо потрібно мати золоту середину цього відчуття. Не потрібно впадати із за дурниць,і не потрібно взагалі ігнорувати цей стан сором’язливості . Контроль себе і своїх дій ось основна задача сорому,він все контролює.
Висновок стосовно сорому перед самим собою може бути різним ,це питання до безкінечності можна описувати ,але для мене суть є одна
Сором — це відчуття осуду самого себе, своїх дій, поведінки, по відношенню оточуючих.
