Милосердя – це ознака людинолюбства, один з принципів гуманізму. На мою думку, в наш час милосердя і доброта, як золото! Бо жорстокість і ненависть потроху заполоняють світ. Через це, наше суспільство дійшло до того, що його дивує наявність цих рис у людини. Коли одна людина бажає допомогти іншій, її це відлякує, вона автоматично починає шукати підступ, я вважаю це не нормальним.

Потрібно з дитинства виховувати в дітях любов і повагу до усього живого, бажання допомогти ближньому. Якщо дитина виросла в любові, взаєморозумінні, взаємопідтримці, теплоті батьківського дому, вона навряд чи буде, озлобленою, черствою, жорстокою до природи і людей. Я хочу сказати, що люди не народжуються злими і байдужими, вони ними стають. На них впливає сім’я, школа, друзі, оточуючий світ, всі види комунікації, все це формує маленького ідивіда.

Саме тому, процес розвитку дитини потрібно контролювати батькам, аби виховання мало мету і дитина нормально розвивалася. Це важливі, на мою думку моменти в житті людини, свого роду задаток, фундамент для нормальне життя. Та вихованням потрібно займатися кожного дня, приділяти належну увагу всім сторонам життя своєї дитини, а з нинішнім темпом життя, це не просто і нажаль не всім потрібно. Про що казати, якщо деякі матері народжують другу, третю дитину, для того щоб зробити ремонт у квартирі, на виплачені гроші для дитини державою. Багато чого є у світі, одних дітей вчать батьки, інших життя, точніше ті люди, які зустрічаються на їх шляху. З цього приводу, я хотіла б навести приклад, який я досі пам’ятаю з відкритого уроку з етики в шостому класі.

Батько вирішив узяти сина з собою на рибалку. Ходив він д озера завжди однією дорогою і кожен раз спіткався через камінь і забивав ногу. І от коли вони йшли, він говорить сину – ‘’зараз треба бути обачним, скоро нам на шляху стрінеться камінь, я завжди забиваю через нього ногу’’. І коли вони дійшли до місця на якому був камінь, вони побачили дідуся, який сидить на узбіччі, син питає – ‘’ Дідусю, а ви камінь тут не бачили?’’, дід відповідає – ‘’звісно бачив, я його прибрав.’’, ‘’А навіщо? Ви теж через нього ногу забили?’’ питає син, ‘’Ні, відповів дідусь, не забив. Просто не хочу аби хтось спіткнувся і комусь було боляче. Я ж людина!’’. Тоді хлопчик повернувся до татка і спитав ‘’А ти, що не людина?’’.

Ось така повчальна історія навчила мене тому, що уроки життя потрібно брати від кожного, не у всіх же дітей є батьки і батьки бувають різними, але ж це не означає, що ці діти повинні бути приречені на озлоблене життя. Треба аналізувати все і хороше і погане, та робіти висновки для себе. Не жаліти себе, а допомагати природі, тваринам, людям, не чекаючи винагороди за це. Все в світі дуже відносно. І коли тобі здається, що у тебе найскладніша ситуація, треба подумати про те, шо це не так і треба шукати вихід. Той хто шукає, завжди знаходить. При цьому пам’ятати, що добро завжди перемагає зло.

Я впевнена, що милосердя означає співчуття, тобто уміння відноситися до горя, проблем інших із співстражданням, при цьому не важливо, знайома тобі ця людина, чи ні. Милосердній людині не знайоме почуття помсти, вона не живе по принципу ’’око за око, зуб за зуб’’. Яскравим прикладом милосердя є мати Тереза. Вона віддано вірила в ідею служіння миру, людям. Чим не може не надихати, на добрі, великодушні вчинки, завжди і всюди. Я поважаю цю жінку, адже вона на собі продемонструвала, що доброта є в кожній людині, тільки її не потрібно соромитися, а навпаки доводити діями.

Безперечно, бути милосердним до усіх і кожного, дуже важко. Темп життя, життєві обставини, несправедливість, меркантилізм, заздрість, бідність і змінювати себе в кращому напрямку, тільки так можливо досягти вищого рівня життя – свідомого.