В житті кожної людини велику роль мають взаємини з іншими людьми. Від них дуже багато що залежить в житті людини: від настрою і морального самопочуття до працездатності і відсутності почуття самотності. Взаємини з тими, хто нас оточують дають нам можливість побачити взагалі сенс свого існування в житті, відчувати себе як частину людського суспільства. Це завдяки спілкуванню і тим взаєминам, що утворюються в процесі цього спілкування, людина, як індивід з часом стає особистістю, що має здатність усвідомлювати і відчувати не лише оточуючих, але й саму себе, усвідомлює і активно регулює свою власну поведінку,діяльність,яка впливає на оточуючих її людей, враховуючи їх бажання, прагнення, та інтереси.
На мою думку, найперше, що э відмінним у культурної людини, що відрізняє її від некультурної — це те, наскільки вона ввічлива. Ввічливість – це поняття, яке тотожне з такими поняттями, як інтелігентність, порядність. Людина не може бути ввічливою, якщо вона не живе за духовними та моральними принципами. Ввічливість — це вміння шанобливо та тактовно спілкуватися з людьми, це готовність знайти порозуміння і вислухати, не перебиваючи і без конфлікту протилежні точки зору. Ввічливість вважається вираженням гарних манер , знанням етикету.
Саме ввічливість облагороджує взаємність людей, вона передбачає бажання людей, відповідно до моральних якостей. Не потрібно занадто намагатись бути ввічливим, бо тоді ввічливість перетвориться на погану гру театрального митця, на марну пустоту але в той же час не треба себе вести занадто холодно,суворо і занадто принципово. Наприклад: Англійці занадто підкреслюють свою ввічливість лише в тих випадках, коли саме відчувають непорозуміння та напруженість у певних відносинах. Вони спілкуються тільки в рамках світського, холодного етикету.
Ввічливість та інтелігентність виникають в результаті навчання та гарного виховання, але не потрібно вважати, що для того щоб бути ввічливою людиною потрібно лишень тільки отримати освіту. Освічені люди, на превеликий жаль, далеко не завжди є ввічливими людьми. Виховання та освіта є дуже важливими елементами для ввічливості але ввічливість — це насамперед вияв людського ставлення до інших людей, не зважаючи на місце знаходження — дім, робота чи громадське місце, знайома ця людина чи та, яку бачиш вперше.
Моральність — це сукупність моральних поглядів, переконань, почуттів, стосунків, поведінки людей. Моральність потрібно розглядати у двох вимірах — це складова історичного духовного досвіду, а також — це форма відбиття цього досвіду в житті конкретних людей. В першому випадку механізмами, що регулюють моральну поведінку особистості є норми, які вироблені історично — моральні норми та принципи, розуміння добра), які вже давно існують в людській колективній свідомості як ідеальні. Але ці моральні механізми зовнішнього спонукання людей до моральних дій приймаються не самі по собі, а тільки якщо людина їх прийняла і обґрунтувала сама для себе. Під впливом цього вже стає можливим «внутрішнє» моральне становлення особистості, моральна поведінка.
Моральна свідомість — це одна із сторін загальної суспільної свідомості, вона у вигляді понять і уявлень відображає реальні відношення і регулює моральну сторону діяльності людей. Моральні переконання — це пережитий досвід людей та їх переконання щодо принципів моралі , які вони здобули в цьому досвіді. Наприклад, якщо людина на протязі свого життя неодноразово зверталась в різні структури і в неї за безкоштовні послуги вимагали хабар — то з часом вона моє переконання, що всі робітники таких структур є хабарами. Або, якщо вона не ввічливо була зупинена робітниками правоохоронних структур, то з свого досвіду вона вважає всіх правоохоронців не освіченими та не ввічливими.
Отже, зовнішньо ввічливість має прояви вербальні — тобто спілкування людей. ЇЇ прояв — це спокійна та тактовна мова, яка не чіпляє того, з ким вона йде, без категоричних заперечень, без образ. Також зовнішньо ввічливість можна побачити по рухам людини. Ввічлива людина не буде розмахувати руками перед обличчям, не торкатиметься співбесідника , якщо їй здається, що він відвів свою увагу на щось інше.
Та ввічливість має і внутрішні ознаки. Це розуміння тактовності, моральності, духовності, наприклад, повага до старших за віком, звертання на Ви, а не на ти до малознайомої людини, відчуття кордонів у відносинах з оточуючими — наприклад, чи ввічливо задавати питання в людини малознайомої про особисте життя чи в жінки про її вік. Всі ці якості ввічливості люди набувають з самого дитинства від батьків, а потім навчаючись в школі та здобуваючи освіту в університеті. І від того наскільки людина сприймає для себе отриману інформацію, чи є вона згідною, що саме за такими правилами та канонами потрібно прожити своє життя — настільки вона стає внутрішньо духовною, моральною та ввічливою.
Отже, я вважаю, що ввічливість не можна вважати суто зовнішньою характеристикою. Вона має і зовнішні і внутрішні прояви. І якщо ці прояви гармонійно взаємодіють, то така людина, при наймі для себе і своєї самоповаги, гідно проживає своє життя і відчуває себе завжди особистістю з ввічливою моральною вдачею.
