Чи переможе зло над добром? Напевно, це питання задає собі кожен протягом життя. На мою думку добро набагато сильніше зла, тому добро завжди перемагає. І свою думку на цю тему, я постараюся зрозуміло викласти і обґрунтувати.
Добро і зло – два полюси , між якими людина повинна зробити вибір. На самому початку історії людина пізнала добро і зло (Біблія, Буття 3:1 і далі) , проявивши непослух Богу, але і тепер він не в змозі творити добро власними силами: Бог створив світ досконалої гармонії, злагоди і свободи, в якому все підпорядковувалося Його праведній волі. І творіння це, на думку Господа, було – «вельми добре» (Біблія, Буття 1:31). Бог не бажав світу зла і не створював його (Біблія, Буття 3).

Добро – це благо, хороші вчинки, а зло – це лукавство, погані вчинки. Одразу ж виникає за цією невеличкою характеристикою хороше ставлення до «добра» і відраза до «зла». Чеснота – це здатність людини здійснювати добро стійке і постійне. Це якість його душевного життя. Спонтанно чинити добро можуть багато людей, добродійні ж люди відрізняються тим, що вони здійснюють добро постійно – в будь-яких життєвих обставинах, у тому числі і небезпечних для себе, і незалежно від внутрішнього самопочуття, від підйому або спаду душевної енергії. Але не завжди люди віддають перевагу добру, інколи ними керує зло, вони роблять погані вчинки, і навіть коли вони бачать жахливі наслідки своїх вчинків, не зупиняються на скоєнні зла, а продовжують його робити далі. Чому так відбувається?

Я вважаю, що це відбувається через особливості людського світогляду. Що у людини в душі? Які думки в її серці? Які бажання і наміри? Спотворене відношення людини до цього світу, може нести за собою великий ряд злих намірів та вчинків.

Темрява – це відсутність світла, як і зло – це відсутність добра. Для того, щоб вчинити добре, необхідно докласти багато зусиль, такі як: любов, віра, терпіння і т.д., в той час коли зло породжується саме по собі. Навіть виходячи з цих думок, вже можна сказати, що зло набагато слабкіше ніж добро.

За християнським поняттям та Біблією: зло, злоба, злісний – не позначають певну людську властивість або якість, вони, швидше, висловлюють внутрішню, ворожу позицію проти Бога, яка виявляється у всіх сферах життя.

Протягом століть, мабуть, кожна людина чула не одну історію про те, як добро змінювало хід історії і перемагало зло, але, нажаль, бувало і навпаки. Зло і все, що з ним пов’язано завжди прагнуло безладу (хаосу) у всіх сферах суспільства. І воно наробило багато лиха, входячи у людські серця і створюючи ненависть та ворожнечу не те, що між різними народами та верствами населення, а й між близькими людьми в сім’ях. Коли зло відбувається по відношенню до нас особисто, або ми чуємо про злі вчинки чи наслідки, які думки в нас виникають? Виникає ненависть до «зла» чи до людини, яка це зло зробила?

На мою думку, сучасне суспільство, якщо воно перенесло на собі зло, відповідає взаємністю злом, не розуміючи того, що в житті існує закон «Що посієш, те і пожнеш!». А люди мотивуються та виправдовуються тим, що: «… він зробив так, і я йому відплатив тією ж монетою…», і зовсім забувають про ще один життєвий закон: «Як ти хочеш, щоб до тебе відносилися, так і ти відносься до інших».

Добро та добрі вчинки повинні мотивуватися певним внутрішнім світоглядом людини. Цього дуже важко дотримуватися, але намагаючись робити це, ми будемо змінювати на краще своє життя, життя своїх рідних та близьких, оточуючих нас людей: на роботі, на навчанні, будь де. І тоді в нашому житті і навколо нас ми будемо спостерігати, як добро викорінює зло, і життя стає яскравішим, кращим, радіснішим – добрішим!