Хто ми всі? Ми — діти сучасного прогресу. Свої проблеми, як говориться вирішуємо «по — сучасному». І рідко задумуємося про наслідки. Що ж для більшості людей тепер ціна життя? Вона смішна: вбити один одного за гаманець зі 500 гривнями, за золотий браслет, цепочку чи обручку, а можливо за телефон нової моделі? Хіба стільки варте людське життя?
У нашому світі все вирішують гроші. За них можна купити уже майже все. Навіть життя….Ми стали байдужими. Можемо пройти повз лежачу на вулиці людину, подумати, що вона п’яна і піти далі. А про те, що їй потрібно допомога мало хто думає. Прочитавши у газеті якусь жахливу історію, в думках собі ми проговоримо » Як жаль»..- а на завтра уже про це забудемо, бо таких випадків — тисячі. Кожного дня по телевізору ми чуємо про напади терористів, але хіба якийсь кусок землі вартий сліз наших дітей? Ми хочемо жити в гуманному суспільстві де панує добро та мир, але чим далі, тим більше розуміємо, що це неможливо. Хто в цьому винен?
Можливо, даючи відповідь на деякі запитання ви відповісте: «Влада, котра діє в країні. Адже це їй суспільство довіряє самих себе. Від неї залежить, чи зможе вона скерувати ним, чи ні. А якщо так, то як?»
Якби наша влада була гуманна і розділяла інтереси людей, а не думала про те як побільше напхати до кишень грошей, то, можливо, все так і було би. Але, нажаль, в сучасному 21 столітті ми спостерігаємо зовсім інше. Вбивства, крадіжки, соціальна несправедливість. Коли президент, депутати, міністри в місяць отримують більше десяти тисяч гривень, не враховуючи ще того скільки крадуть, а простий робітник, який день у день працює, щоб мати місячну зарплату — лише мінімум.
Якого не вистачає для того, щоб нормально прожити враховуючи нинішні ціни. А тому зовсім не дивно, що це все спонукає людей до обурення. «На що дивиться наша влада» — неодноразово можна почути від них. У такому випадку виникає ненасильницька протидія. Коли люди не можуть спокійно дивитися на те, що робиться в країні, коли їх права порушують, а відповідальності за це ніхто не несе.
Ось головна причина, чому люди відстоюючи свої права стоять біля будівлі президента не завдаючи нікому з них фізичної шкоди, але в той же час благають не зносити житловий будинок, адже їм нема куди піти з чотирма дітьми.
В цих людей є совість, а тому вони програють. На їх прохання – ніхто не реагує, а навіть якщо і обіцяють, то все одно нічого не виконують. Вони – радіють, вважаючи себе переможцями. Але не розуміють простої істини, що влада правителів залежить від підтримки населення і що ненасильницькі дії здатні підірвати існуючу владу шляхом позбавлення її своєї підтримки, а також шляхом погоджених дій населення.
Але чи в усіх випадках етика ненасилля виправдовує себе? Можливо, інколи слід взяти до рук зброю і одним пострілом вирішити всі проблеми? Навіщо доводити комусь те, чого вони ніколи не зрозуміють? Даючи відповідь на це питання, хочеться, щоб ми всі раз і назавжди запам*ятали слова Мохандус К. Ганді «Ненасилие — это оружие сильных… Мой каждодневный опыт (а также тех, кто работает со мной) показывает, что каждая проблема поддается разрешению, если мы решительно настроены сделать закон правды и ненасилия законом жизни. Правда и ненасилие для меня — стороны одной медали».
Як приклад хочеться навести одну історію з життя. 20 грудня 2004 року у місті Львові на вулиці Пирогова 17/4 зібралися люди. Причиною їх зібрання стало те що відомий бізнесмен Віктор Науменко купивши землю на якій збудований будинок для пристарілих вирішив там збудувати торговий центр. Всіх мешканців виселили. В результаті їм нікуди було піти, крім, як відстоювати свої права. Довго чекаючи відповіді вони все ж таки добилися того, що їм дали нове приміщення де вони надалі змоги жити. Але можна було і не чекати так довго, взяти пістолет – застрелити одну людину і все — проблема вирішена. Проте, добре, що існує таке поняття як етика не насилля.
Будь-яку проблему можна вирішити, і в будь-якому випадку є дві сторони її вирішення. Якщо ви бідні, то не вибивайте заради грошей, ви не станете від цього багатші. Якщо ви бачите, що людина потребує допомоги – допоможіть, не проходьте повз. Якби несправедливо вчиняла влада по-відношенню до вас, не хвилюйтеся в цьому світі нічого не буває не покарано Богом. Запам’ятайте істину — в будь-яких випадках, якими би страшними вони не були потрібно діяти тільки ненасильницьким шляхом, бо ж ви ЛЮДИНА.
