Для початку хотілося б нагадати, що ж таке мораль та право. Отже, мораль – це система певних норм та правил, які регулюють поведінку людей у суспільстві, практична реалізація яких забезпечується громадським осудом. Право – це встановлена сисема суспільних відносин, що виражає права та свободи людей, яка затверджена в офіційних джерелах та забезпечення якої відбувається за допомогою державного примусу.
В сучасному світі з стрімким розвитком суспільства гостро постає питання дотримання моралі та права. Воно стає все більш актуальним та необхідним. А отже, цим питанням на даному етапі потрібно приділяти багато уваги.
Основними методами регуляції поведінки людини є мораль і право. Хоч мораль та право тісно пов’язані, але значною мірою вони відрізняються. Основна ж відмінність права з мораллю полягає основним чином у тому, що регуляція моралі здійснюється тільки на основі моральних установок, які виступають, так би мовити, особистим гарантом, тоді як правова регуляція не є виключно свідомістю, а має такий потужний соціальний інститут, як держава.
Отже, випливає і основна різниця в стимулах, які стимулюють прагнення людини до дотримання правових та моральних норм. Таким чином, якщо норм моралі людина дотримується тільки під впливом не матеріалізованих, ідеальних суджень, речей, таких, як сумління та думка суспільства, то дотримання норм права закріплюється і фізичними та матеріальними покараннями(такими, як штраф, позбавлення волі та свободи пересування, аж до позбавлення винного у злочині правових норм самого його життя).
Мораль виступає, як форма суспільної свідомості. Мораль є об’єктом дослідження такої дисципліни, як етика, яка і пропонує досить часту синонімізацію понять “етика” і “мораль”. Право також виконує функцію нормативного регулювання, але це зовсім інша система загальнообов’язкових норм (законів), які охороняються та підтримуються державою.
Можна побачити цікавий зв’язок або паралель між великою кількістю принципів виховання дитини і морально-правовою культурою, яку кожна дитина починає розуміти, лише ставши дорослою людиною. Я хотіла сказати про поєднання і співвідношення методів та засобів переконання (простір моралі) і покарання (правовий простір). Видатні педагоги говорили, що страх перед покаранням ніколи не був достатнім фактором для виховання дитини.
Такої думки я і про репресивні заходи держави щодо порушників правових норм. Коли людина не має мотивацій щодо дотримання моральних норм поведінки та взаємовідносин, цілком імовірно, що буде намагатися обійти і правові норми. Але далеко не завжди недотримання усталених у певному колі моральних норм свідчить про аморальність, а порушення “писаних” законів – про злочинність особистості.
Не можна не зазначити, що часто трапляється так, що деякі прогресивні тенденції розвитку культури заходять у суперечність з традиційними аспектами моралі та державного законодавства, які вже є застарілими. Як приклад можна навести законодавчі й етичні обмеження в багатьох сферах життя, які існували ще в ХХ ст. в багатьох навіть розвинутих в наш час країнах для жінок, національних меншин тощо (заборона займатись певними видами суспільної та трудової діяльності, голосувати тощо). Однією з значних відмінностей моралі та права є і те, що мораль існує в невловимій, здебільшого в усній, розпливчастій формі, в той час як право, закони знаходяться в вигляді однозначно викладених чітко й письмово, пронумерованих та кількісно зазначеній формі.
Я не хочу сказати про цілковиту неефективність писаних законів і правил, адже це було б значущим перебільшенням. Але хотіла б сказати, що моральні закони не тільки ефективніше діють, ніж письмові, та саме вони спонукають велику кількість людей дотримуватися норм права. Злочини здебільшого люди не вчиняють не тому, що це забороняє закон, а тому, що це неприйнятно моральною свідомістю.
Також, дотримання цивільного права значною мірою, заохочується саме моральними потребами мати позитивні, взаємно ввічливі відносини з іншими людьми, мати чисту репутацію, не показувати зневаги до оточуючих і суспільства в цілому, а не правовими наслідками як такими. Як приклад, можна навести таке: студент відчуває потребу вибачитись за пропуск лекції, навіть коли це не веде за собою наслідків для нього в процесі навчання, – перепросити в такому разі по факту дорівнює жесту моральної підтримки та поваги. Або ж коли студенту буває не по собі коли він знає погано предмет, який читає високопрофесійний та кваліфікований лектор, навіть не тому, що це не несе за собою наслідків для студента в процесі навчання.
Загалом можна сказати, що хоч моральні та правові норми в багатьох аспектах відрізняються, але в одно час історично так склалось, що багато в чому вони мають однаковий влив на людей, їхні моральні цінності та психологічні установки. Основна ж відмінність полягає в тому, що регуляція правової поведінки здійснюється за усталеними, точними законами, а моральна регуляція за моральними установками які знаходяться в людських головах та ніде не зазначені.
